Гра янгола. Карлос Руис Сафон

Читать онлайн.
Название Гра янгола
Автор произведения Карлос Руис Сафон
Жанр Современная зарубежная литература
Серия Цвинтар забутих книжок
Издательство Современная зарубежная литература
Год выпуска 2001
isbn 978-617-12-4290-6, 978-617-12-4363-7, 978-617-12-4361-3, 978-617-12-4362-0



Скачать книгу

для двох, – сказав дон Педро.

      Метрдотель відійшов із шанобливим поклоном. Відаль дивився на мене таким поглядом, ніби я був небезпечним звіром, замкненим у клітці.

      – Крістіна не змогла прийти, – сказав він. – Я приніс книжку, щоб ти зробив для неї дарчий напис.

      Він поклав на стіл примірник «Кроків у небо», загорнутий у червоний папір із товарним знаком книгарні «Семпере та син», і посунув його до мене. Я не зробив руху, щоб його взяти. Відаль зблід. Весь його запал і виправдувальний тон його мови відступили. «Час завдати удару шпагою», – подумав я.

      – Скажіть мені нарешті те, що ви маєте сказати, доне Педро. Я вас не вкушу.

      Відаль випив своє вино одним ковтком.

      – Я маю сказати тобі дві речі. Вони тобі не сподобаються.

      – Я вже починаю звикати.

      – Одна з них стосується твого батька.

      Я відчув, як гірка посмішка скривила мені губи, ніби я щойно проковтнув отруту.

      – Я хотів сказати тобі про це давно, але подумав, що користі тобі з того не буде. Ти подумаєш, що я мовчав із боягузтва, але я готовий присягтися тобі чим завгодно…

      – Переходьте до суті, – урвав його я.

      Відаль зітхнув.

      – У ту ніч, коли помер твій батько…

      – …коли його вбили, – поправив я крижаним тоном.

      – То була помилка. Смерть твого батька була помилкою.

      Я дивився на нього, нічого не розуміючи.

      – Ті люди полювали не на нього. Вони помилилися.

      Я пригадав погляди тих трьох бандитів у туманній темряві, запах пороху й кров батька, яка просочувалася крізь мої пальці, зовсім чорна.

      – Вони хотіли вбити мене, – сказав Відаль тонким голосом. – Давній компаньйон мого батька довідався, що його дружина і я…

      Я заплющив очі й почув, як десь усередині в мене вибухає чорний сміх. Мого батька вбили пострілами з пістолетів за розпусні гріхи великого Педро Відаля.

      – Скажи що-небудь, будь ласка, – попросив Відаль.

      Я розплющив очі.

      – А друга річ, про яку ви хотіли мені сказати?

      Я ще ніколи не бачив Відаля наляканим. А тепер я виразно відчував його страх.

      – Я попросив Крістіну вийти за мене заміж.

      Тривала мовчанка.

      – Вона дала згоду.

      Відаль опустив погляд. Один з офіціантів підійшов із тацею. Він поставив страву на стіл і побажав нам доброго апетиту. Відаль не наважився подивитися на мене знову. Страва вистигала на тарелі. Через кілька хвилин я взяв примірник «Кроків у небо» і пішов.

      Того вечора я вийшов із «Мезон доре» і зловив себе на тому, що йду бульваром Рамбла із примірником «Кроків у небо» в руці. Мірою того як я наближався до рогу, звідки відходила вулиця Кармен, руки мені все більше тремтіли. Я зупинився перед вітриною ювелірної крамниці Баґеса, удаючи, ніби роздивляюся золоті медальйони у формі фей та квітів, поцятковані рубінами. Бароковий розкішний фасад універмагу «Ель Індіо» був лише за кілька метрів звідти, і кожен міг би подумати, що йдеться про великий базар, де продаються всілякі дивовижі та небачені чудеса, а не про