Тарас Шевченко: сто днів кохання. Валентин Чемерис

у кого-небудь гостював, додому повертався пізно, не без веселого хмелю. Сошенко вже відкрито йому дорікав, що він веде життя гуляки, а не митця, благав схаменутися, кинути гульки і сповна віддатися творчій праці… Але Тарас не хотів і слухати приятеля та його поради «схаменутися»… Іноді у них виникали навіть розмови на підвищених тонах. Братові Микиті Тарас писав: «Велике щастя бути вільним чоловіком: робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить». До всього ж Іван Сошенко і Тарас Шевченко мали різні погляди, тож не просто їм було ужитися разом. А втім, хоч і з натугою, а могли би ужитися, якби не трапилася одна рахуба, коли між ними опинилося одне гарненьке дівча на ймення Амалія…

      Процитуємо ще раз розповідь Івана Сошенка про його першу зустріч з Шевченком:

      «У неділю Тарас з’явився до мене у такому вигляді: на ньому був замаслений тіковий халат і штани з товстого сільського полотна, забруднені фарбою. Він був босий, розхристаний і без шапки… Дивився понуро і соромливо…» Зустрілися земляки-українці в Петербурзі 1836 року.

      Шевченку тоді йшов двадцять другий рік, він був кріпаком полковника Павла Енгельгардта, який забагнув з талановитого хлопця зробити домашнього художника, тож послав його на навчання до майстра Ширяєва. Сошенко познайомив талановитого кріпака із вицвітом петербурзької малоросійської громади. І заходився клопотатися про викуп Шевченка з неволі. Художники Брюллов та Венеціанов просили Енгельгардта звільнити Шевченка. Але кріпосник раптом загнув за нього майже неймовірну ціну – дві з половиною тисячі рублів. Дуже велика на той час сума. Але хазяїн – барин.

      І ось який було знайдено вихід.

      «Домовившись попередньо з моїм поміщиком, Жуковський упросив Брюллова написати з нього портрет з метою розіграти його в приватній лотереї, – згадуватиме згодом Шевченко. – Великий Брюллов відразу ж погодився. Жуковський з допомогою графа Вієльгорського влаштував лотерею в 2500 рублів і цією ціною була куплена моя воля 22 квітня 1838 року».

      Лотерея відбулася в Аничковому палаці, резиденції імператора Миколи I. Члени царської сім’ї внесли тисячу рублів і портрет Жуковського став власністю дружини Миколи I, імператриці Олександри Федорівни.

      І ось він настав, неймовірно щасливий у житті Тараса Шевченка день 22 квітня 1838 року, коли йому вручили «отпускную» – документ з підписом поміщика Енгельгардта про те, що кріпак Шевченко одержав од нього волю. Як згадуватиме Сошенко, того дня Тарас крізь відчинене вікно вскочив до кімнати просто з тротуару, звалив мольберт і кинувся Сошенкові на шию, вигукуючи: «Свобода! Свобода!». Сошенко гаряче обійняв друга, і вони, наче діти, обоє на радощах розплакалися, разом вигукуючи: «Свобода! Свобода!».

      І Тарас Шевченко, вже не кріпак, а вільний, почав навчатися живопису в класі Карла Брюллова.

      «Самому тепер не віриться, – записував до щоденника, – а насправді так було. Я з брудного горища, я – нікчемний замарзуха – на крилах перелетів у чарівні зали Академії мистецтв!»