Тарас Шевченко: сто днів кохання. Валентин Чемерис

пана, що поцікавився поглянути, як хлопець рисує. У розмові виявилося, що пан цей – мистець-маляр Іван Сошенко, учень Академії й земляк Шевченка, родом із близького до Вільшаної й Керелівки Богуслава, де Тарас, як ми знаємо, не раз бував. Сошенко якийсь час навіть жив у Вільшаній, де вчився у мистця-маляра С. Преволоцького. Земляк зацікавився долею замурзаного малярського челядника і, поглянувши досвідченим оком на його рисунки, одразу побачив, що хлопець має здібності рисувальника».

      Щоправда, згодом Іван Сошенко дещо інакше розповість про своє перше знайомство з Шевченком.

      «Коли я був у «гіпсових головах» чи, здається, уже в «фігурах», разом зі мною малював брат дружини Ширяєва, від якого я довідався, що у швагера служить козачком мій земляк Шевченко, про якого дещо чув ще у Вільшаній, будучи у свого першого вчителя Преволоцького. Я дуже просив родича Ширяєва, щоб він прислав до мене Тараса на квартиру. На другий день він з’явився до мене у такому вигляді: на ньому чуб засалений, полотняний халат, сорочка і штани з товстого домашнього полотна, які були замазані у фарбу, без шапки, босий і розхристаний».

      Звідтоді Тарас часто забігав до Сошенка, гомоніли про се і те, а головно про малярські справи, що обох найбільше цікавили та були сенсом їхнього тодішнього життя. Розповідав Тарас і про своє життя, минуле й теперішнє – безрадісне існування в ролі кріпака. Тож нарікав на свою долю гірко та безнадійно, лише мріючи про волю, але не знаючи, як її здобути. Сошенко мав вразливе серце, журився з його долі й почав задумуватись над тим, як би допомогти такому здібному хлопцеві вирватися з неволі. Повів Тараса до Євгена Гребінки, прохав у нього ради.

      Євген Гребінка прожив мало – 36 годочків усього, – але встиг стільки зробити, що іншим для цього знадобилось би чи не два життя.

      Український письменник, педагог, видавець народився на хуторі Убіжище Пирятинського повіту, що на Полтавщині (тепер село Мар’янівка Гребінківського району) в сім’ї відставного штабс-ротмістра Павла Гребінки; початкову освіту здобув удома, потім навчався в Ніжинській гімназії вищих наук, де й почав писати вірші та перекладав українською мовою поему Пушкіна «Полтава». Перший друкований твір його російською мовою «Рогдаев пир» з’явився на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові.

      Служив у званні обер-офіцера. Вийшовши у відставку, переїхав до Петербурга, де того ж року вийшла збірка його байок «Малороссийские приказки».

      З інтернет-видання:

      Українське суспільство у 20 – 30-х роках, коли зростав талант Євгена Гребінки, розвивалося в умовах загострення суспільно-політичних відносин, зростання ліберальних і радикальних настроїв. Після наполеонівської війни 1812 року, коли багато громадян Росії та України ознайомилися з життям Європи й порівняли його зі своїм середньовічним кріпацтвом, почали виникати таємні політичні товариства, з яких 14 грудня 1825 року виросло декабристське повстання в Петербурзі. 28 грудня це