2010: Друга одіссея. Артур Кларк

волосся. – Вони взялися за обидві руки, немов старі друзі.

      – Я рада, що ти летиш із нами, – відповіла капітан. Її англійська мова, на відміну від мови Брайловського, була більш вільною, хоча й з помітним акцентом. – Так, волосся шкода, але з ним стільки мороки в тривалій мандрівці, і я бажала б якомога довше не користуватися послугами перукаря на «Леонові». Прошу вибачення щодо вашої каюти. Спробую пояснити, Макс раптом виявив, що нам треба ще десять квадратних метрів для вантажу. Наступні кілька годин ми з Василієм будемо відсутні, тож ти поки що можеш користуватися нашим приміщенням.

      – Дякую, а як же Керноу і Чандра?

      – Про них я домовилася з екіпажем. Не подумай, що ми ставимося до вас як до вантажу.

      – Ще й непотрібного.

      – Перепрошую?

      – Такі таблички використовували для вантажу в давні часи океанських подорожей.

      Таня усміхнулася.

      – Ну, трохи схоже на те. Але ви відчуєте себе бажаними гостями наприкінці мандрівки. Ми вже плануємо свято з нагоди вашого воскресіння.

      – Це звучить надто релігійно. Влаштуйте – ні, переродження звучить навіть гірше – просто вітальну вечірку. Однак я розумію, що ти дуже зайнята, не хочу тебе відволікати, дозволь мені залишити свої речі й продовжити грандіозну екскурсію вашим кораблем.

      – Макс тобі все покаже. Відведи доктора Флойда до Василія. Він унизу, у відсіку керування кораблем.

      Коли вони випливли з капітанських приміщень, Флойд відзначив хорошу роботу комітету з добору персоналу. Таня Орлова вміла вразити на папері, а наживо, попри свій шарм, вона майже лякала. Цікаво, яка вона, коли сердиться. Це вогонь чи лід? Хай там як, ліпше цього не знати зовсім.

      Флойд швидко згадував, як треба рухатись у космосі; перш ніж вони досягли приміщення, де зараз працював Василій Орлов, він маневрував майже так само вправно, як і його провідник. Головний науковець вітав його так само тепло, як і його дружина.

      – Вітаю на борту, Гейвуде. Як почуваєшся?

      – Ще трохи, і помру з голоду.

      На мить Орлов замислився над сказаним, потім на його обличчі з’явилася широка усмішка.

      – О, я й забув. Ну, що ж, потерпи ще трохи. За десять місяців їстимеш стільки, скільки забажаєш.

      Ті, хто планував упасти в стан гібернації, тиждень мали дотримуватися низькоглікемічної дієти, а за двадцять чотири години до сну споживати лише рідину. Флойд міркував, що сприяло його легковажному настрою – голодування, шампанське Керноу чи відсутність сили тяжіння.

      Щоб сконцентруватися, він зосередився на різнокольоровій техніці, що оточувала їх.

      – Тож це і є славнозвісний двигун Сахарова. Уперше бачу його наживо.

      – Їх усього чотири у світі.

      – Сподіваюся, працює.

      – Краще б йому працювати, а то міській раді Горького знову доведеться перейменовувати майдан Сахарова.

      Це була ознака відлиги: тепер росіяни могли жартувати (хоч і дещо кострубато) про ставлення влади своєї країни