2010: Друга одіссея. Артур Кларк

ви, докторе Флойде, – промовив владний жіночий голос, перервавши пояснення принципів магнітодинамічного зворотного зв’язку, яким захопився Василій. – Чому ви не доповіли мені?

      Флойд обережно обернувся навколо своєї осі, притримуючи себе однією рукою. Він побачив масивну дорідну постать, одягнену в уніформу цікавого крою з десятками кишень і мішечків. Виникало таке враження, що це кулеметник, загорнутий у набоєві стрічки.

      – Приємно знову зустрітися з вами, докторе. Мене все одно оглядатимуть? Я сподівався, що ви отримали мою медичну картку з Г’юстона.

      – Ви думаєте, я повірю вашим дурним ветеринарам! Я не довірила б їм і ящур діагностувати!

      Флойд прекрасно знав про взаємну повагу між Катериною Руденко й медичним центром Оліна Тіґа, хай навіть широка усмішка лікарки не применшувала серйозність її слів. Вона помітила його відверто зацікавлений погляд і гордо помацала лямки навколо своєї опасистої талії.

      – Звичайна лікарська валіза не надто практична в умовах невагомості: речі випливають звідти й їх ніколи не знайдеш на місці, коли вони потрібні. Я сама розробила дизайн цієї штуки, тут повний хірургічний набір. Із цим я можу не сходячи з місця вирізати апендикс або прийняти пологи.

      – Сподіваюся, хоч пологів тут не буде.

      – Ха! Гарний лікар має бути готовим до всього.

      «Який контраст, – подумав Флойд, – між капітаном Орловою і лікаркою – чи її треба називати за званням – головний лікар? – Руденко. Капітан мала грацію й витонченість прими-балерини, а лікарка могла б уособлювати прототип Матері-Росії – міцна статура, широке селянське обличчя, хіба що бракує хустки на плечах, щоб доповнити картину. «Зовнішність оманлива. Не дай себе обдурити, – подумав Флойд, – ця жінка врятувала з десяток астронавтів під час стикувальної аварії Комарова, а у вільний час вона вдосконалює космічну медицину. Нам дуже пощастило, що Катерина Руденко летить на «Леонові».

      – А тепер, докторе Флойде, скажу я вам, ви матимете ще досить часу, щоб дослідити наш маленький корабель. Мої колеги надто ґречні, щоб у цьому зізнатись, але в них багато роботи, а ви лише плутаєтеся під ногами. Я хотіла би бути біля вас – усіх трьох – без поспіху. Тоді ми принаймні мали б менше причин хвилюватися.

      – Я боявся цього, але розумію вашу думку. Я готовий розпочати обстеження, щойно ви будете готові. Ходімо.

      Корабельний шпиталь був вельми просторий і вмішував операційний стіл, два велосипеди-тренажери, кілька шаф з обладнанням і рентгенівський апарат. Доки лікар Руденко робила побіжний огляд, вона раптом запитала:

      – Не знаєте, що то за маленький золотий циліндр, який доктор Чандра носить на ланцюжку на шиї? То якийсь пристрій зв’язку? Він відмовився його знімати. Той Чандра настільки сором’язливий, що взагалі не хотів роздягатися.

      Флойд не зміг стримати усмішку; неважко було уявити реакцію скромного індійця на цю напористу пані.

      – Це