П’ята Саллі. Деніел Кіз

назад. Які думки у вас спричиняє ідея розриву?

      – Жодних.

      – Щось у вашій підсвідомості намагається з вами зв’язатися, Саллі. Потрібно відкритися, щоб ви могли сприймати сили у вашій свідомості, які намагаються допомогти.

      – Я не розумію, про що ви, докторе Еш.

      – Я можу допомогти, Саллі, але розуміння та зцілення повинні виходити від вас. Які думки у вас викликає Сіндерелла?

      – Смерть.

      – Чому?

      – Вона була моїм кошеням, і вона померла.

      – Як?

      – Я не пам’ятаю. – Та коли вона це сказала, по щоках почали котитися сльози. – Я так багато всього не пам’ятаю.

      – Які ж думки у вас викликають танці?

      Вона ніяково засовалася на місці, а після довгої тиші промовила:

      – Зачекайте, я дещо згадала про Сіндереллу. Мені спало на думку ім’я Деррі. Я назвала одну зі своїх ляльок Деррі, від середньої частини… Ой, я вам це вже розповідала?

      – А ви пам’ятаєте, як розповідали?

      – Ні. Просто якесь відчуття, ніби я могла розповідати. То це правда?

      – Так, – сказав він. – Поки були під гіпнозом, але коли вийшли з нього, то не запам’ятали нічого з того, що говорили під час сеансу.

      – Це те саме, що й ці провали. Я не пам’ятаю, що казала чи робила, тільки якісь туманні відчуття. – Вона знову замовкла.

      – Ви збиралися будувати асоціації до танців.

      Саллі отупіло глянула на нього.

      – Хіба?

      Роджер усміхнувся та кивнув.

      – А тоді ви заблокували це, і раптом відійшли від теми.

      Вона прилягла на кушетку й відчула, як вага тіла тисне на шкіру, ніби хотіла втопитися в ній.

      – Я не вмію танцювати, – сказала вона. – Ніколи не вміла. Я незграбна. Не маю відчуття ритму. Ненавиджу танці.

      Він чекав, киваючи. Її пересмикнуло. Образи сну заповнили зір – тіниста постать із довгим рудим волоссям, що шалено витанцьовувала, й у голові вигулькнуло ім’я Белла.

      – Я була з одним зі своїх керівників минулого вечора. З Еліотом. Він розповів мені, що я танцювала і називала себе іншим іменем.

      – Яким іменем?

      – Белла.

      – Ви використовуєте це ім’я?

      – Ні. Звісно, що ні. Колись у мене була лялька на ім’я Белла…

      – Чому ви зупинилися?

      – Думаю, це я вам також розповідала.

      Він кивнув.

      – Ви розказали мені імена ваших ляльок.

      – Під гіпнозом?

      – Так.

      – Чому я цього не пам’ятаю?

      – Тому що вони у вас асоціюються з болем. Ви не хотіли пам’ятати.

      – Але я мушу згадати для того, щоб мені покращало, правда?

      – З часом, – сказав він. – Воно до вас повернеться. Не варто поспішати.

      Саллі опустила очі в підлогу.

      – Я вам розповідала, що ті ляльки потім стали моїми уявними друзями, що я з ними розмовляла і вдавала, ніби вони мені відповідають?

      – Ви згадували, що до вас говорила Белла.

      – Вони не розмовляли між собою. Тільки