П’ята Саллі. Деніел Кіз

дідька, поїсти завжди встигну. Я хочу музики, світла та ритму. Вже тисячу років не танцювала.

      – Тоді пішли, маленька, – сказав він. – Мені раптом теж захотілося танцювати. Знаю одну класну місцинку. Завжди туди ходжу.

      Еліот розрахувався й вони поспішили на вулицю ловити таксі. Знайшли машину, він відчинив дверцята, заскочив за нею та сказав водієві відвезти їх у клуб «Чорна кішка».

      – Я все ще не можу призвичаїтися до того, як ти змінилася, – сказав він.

      Белла обвила рукою його шию, притислася всім тілом і поцілувала.

      – Господи, – промовив Еліот, коли вона врешті відпустила його. – Я думав, ти хочеш танцювати.

      – Хочу.

      – То як мені, чорт забирай, танцювати, якщо ти мене отак розпалила?

      Вона захихотіла:

      – Я забула. Вибач. – Вона поклала руку йому на штани й стиснула.

      – Ой!

      – Вниз, хлопче! Вниз!

      – Тобі легко сказати. – Він знову обхопив її руками, але Белла вислизнула.

      – Ні-ні! Спочатку ми танцюємо та розважаємося, тоді йдемо на шоу, а потім до тебе, випустити пару з котла.

      Вона нахилилася вперед та язиком вжалила його в кутик губ.

      – Тобі варто побрязкати перед тим, як вжалити, – поскаржився він.

      Вона поспішила до клубу «Чорна кішка», доки Еліот платив водієві. Очевидно, то було збіговисько молодих та неодружених.

      – Агов, зачекай, – сказав він.

      – Я не можу чекати, – відповіла Белла. – Я мушу рухатися швидко, доки не опустилася завіса.

      Він заплатив за вхід й наздогнав її, відсапуючись.

      – Господи, ти раптом почала так кудись поспішати. Розслабся, зупинись. Вечір лише починається.

      – Не можу я спинитися! – скрикнула вона понад гучним звуком, рухаючись тілом у ритмі музики. – Немає часу! Існує лише зараз, і мені потрібно нагулятися в теперішньому, бо майбутнього немає.

      – Я тебе не чую! – крикнув Еліот, витанцьовуючи рвучкими рухами, ніби іграшка на пружинах.

      – Забий! – крикнула вона у відповідь.

      Ця музика наповнила її, та чим більше вона танцювала, то більше їй хотілося. Кожна часточка її тіла відповідала такту музики, здригалася, починаючи з ніг, тоді вгору до стегон, до м’якого тиску грудей, які масажував її ліфчик. Беллі хотілося зірвати з себе одяг і танцювати голяка.

      – Ти прекрасна, – сказав він, коли нарешті потягнув її назад до столика.

      – Оце й усе?

      – Найцікавіша, найзахопливіша, найдикіша, найбожевільніша жінка, яку я коли-небудь зустрічав.

      – Звісно, – прошепотіла вона.

      – А ще найзаплутаніша, найтаємничіша, наймінливіша, найзвабливіша…

      – Хто? Отака маленька я? Ти говориш про отакесеньку мацюпусіньку Беллочку?

      – Єдина річ мене лякає, Белло.

      – Яка?

      – Боюся, що ти змінишся. Боюся, що ти підеш до дамської кімнати і повернешся іншою. Чи якщо я поверну голову або кліпну очима, ти перетворишся, до того, як я встигну обійняти тебе, до того, як я…

      – Тому що я найкраща в світі актриса. Але я не хочу серйозних розмов. Я прийшла веселитися.

      – Але ми