П’ята Саллі. Деніел Кіз

заперечувати лікареві. Якщо вона скаже, що не вірить у це, він, швидше за все, вижене її та більше не допомагатиме. А Саллі знала, що потребує допомоги. Тільки якщо їй покращає, суддя поверне дітей. Тож варто бути обережною, щоб не образити доктора Еша.

      – Вам часто доводилося мати з таким справу? – спитала вона.

      – Ви у мене перша, – сказав він.

      – Це через мою множ… через те, що ви сказали… тому ви погодилися мене лікувати, хоча зазвичай не берете пацієнтів із нахилами до самогубства?

      – Чесно вам скажу, так.

      Саллі не знала, добре це чи погано, що він ще ніколи таким не займався. Вона була впевнена, що не має жодної множинної особистості. Та вона не збиралася з ним сперечатися. Якщо доктор Еш відчував, що в неї є щось, що може його зацікавити, він продовжуватиме її лікувати. І це єдине має значення.

      – Саллі, ви отримуєте якісь сигнали перед тим, як непритомнієте та втрачаєте контроль?

      – Зазвичай перед головним болем з’являється дивне відчуття на кшталт холодку та електрики в повітрі.

      Він собі це записав.

      – Звучить майже як епілептична аура – попередження перед нападом. – Тоді він відкинувся на кріслі та вдумливо постукав олівцем по столу. – Ви матимете змогу працювати, жити та давати собі зі всім раду, доки ми намагатимемося вирішити вашу проблему. Можливо, це займе трохи часу, та ми зробимо все можливе, щоб вам допомогти. Бачитимемося з вами двічі на тиждень, для початку – по понеділках та п’ятницях о десятій – а згодом врегулюємо сеанси, якщо буде потрібно. Побачимося в п’ятницю.

      – Я довіряю вам, докторе Еш. Що б там у мене не було, я знаю, ви знайдете спосіб, як мене вилікувати.

      – Знайдемо, Саллі, – сказав він. – Принаймні ми спробуємо.

      Коли вона вийшла з лікарні, то спробувала уявити собі, як би це було, мати множинну особистість, коли всередині неї жили б різні люди. Та сама думка про це здалася дурнуватою.

      Доктор, звісно ж, помиляється, подумала вона. Але якщо він продовжуватиме її лікувати, то зможе знайти справжню проблему, а тоді врятує її.

      Міський автобус був переповнений. Поки Саллі трималася за поручні, великий молодий чоловік з прищами на обличчі та руками в кишенях притиснувся до неї ззаду й почав тертися. Вона спробувала змінити позу, але той щоразу підсувався, а вона зніяковіла та розгубилася – Саллі була надто сором’язливою, щоби щось сказати чи зробити. І він продовжував на неї налягати. Вона відчувала його притиснутий стояк, він об неї терся… терся… Саллі відчула холодок – те, що Роджер назвав аурою – а тоді головний біль, і я вже знала, що зараз станеться. Я просто відійшла вбік.

      Різко вирвалася Джинкс. Вона з усієї сили тупнула підбором по його ступні, проклинаючи чоловіка словами, які я не повторюватиму, а тоді сильно врізала коліном йому між ніг. Чоловік завив, а інші жінки в автобусі зааплодували. Коли ми дісталися нашої зупинки, Джинкс вислизнула та залишила Саллі напризволяще, вражену тим, що автобус несподівано майже зовсім спорожнів.

      Водій усміхнувся їй, коли вона виходила.

      – Ви дали йому жару. Закладаюся, він більше ніколи такого не