Учень чарівника та інші казки Південної Європи. Народна творчість

і сказав:

      – У моїй стороні, коли гість повечеряє, його кладуть спати.

      – Авжеж, і в нас так само, – запевнив король і наказав, щоб Бортоло відвели в одну з палацових кімнат для гостей.

      На другий день, уранці, коли Бортоло ще тільки одягався, до нього ввійшов служник, низенько вклонився і сказав, що принц просить прийняти його.

      «Ти диви! – подумав Бортоло. – Мабуть, мене справді мають тут за важного птаха».

      Принц нерішуче став у дверях і спитав:

      – Я, може, занадто рано?…

      – Нічого, нічого, – відповів Бортоло. – Розповідайте, що вас привело до мене.

      Принц розповів, що в нього весь час болить голова й живіт, а ще ниють ноги. А палацові лікарі ніяк не можуть знайти причини цієї хвороби.

      – Можливо, ваша милість, – вів далі принц, – у вашій стороні кращі лікарі й ви порадите, що мені робити?

      Бортоло залюбки давав людям поради, тому й принцові порадив дуже добре:

      – У моїй стороні, – сказав він, – проти такої хвороби є один певний спосіб: рано лягати спати, рано вставати, якомога більше ходити пішки і їсти лише тоді, коли добряче зголоднієш. До речі, чи багато ви платите своїм лікарям?

      – Тисячу лір[1] за кожен день моєї хвороби.

      – Це кепсько, дуже кепсько. Ви краще платіть їм дві тисячі лір за кожен день, коли ви не хворієте, а коли хворієте, то хай платять вони вам.

      – Красно дякую, – сказав принц. – Спробую все робити так, як ви порадили. А тепер, будь ласка, прийміть від мене оце. – І принц подав Бортоло повний гаманець золотих монет.

      Трохи згодом Бортоло оглянувся й пішов до їдальні випити кави з молоком. Але в коридорі зустрівся йому король.

      – Добридень, ваша величносте! – привітався Бортоло.

      – Добридень, друже мій, – відповів король. – Ну як вам у нас спалося?

      – Чудово! А вам? – запитав Бортоло.

      – Препогано, – сумно відмовив король.

      – Чому ж би то? – здивувався Бортоло.

      – Я вам скажу, але нехай це залишиться між нами, – півголосом пояснив король. – Бачите, у мене велике багатство: дуже багато землі, палаців, коштовностей. А я вже старий і хочу поділити усю спадщину між сином та одруженою дочкою. Але не можу вирішити, як поділити все це між ними коли й не цілком нарівно, то хоча б так, щоб після моєї смерті син і дочка не пересварилися між собою. Цілісіньку ніч сушив собі над цим голову, але так нічогісінько й не придумав.

      – А знаєте, як у таких випадках роблять у моїй стороні? – відказав Бортоло.

      – О, про це мені буде дуже цікаво дізнатися! – вигукнув король.

      – Ось як! Той, хто пише заповіт, окремо зазначає: «Один із моїх дітлахів хай поділить спадщину на дві частини, а другий нехай вибере собі ту з них, яку побажає».

      – Пречудово! Як розумно роблять у вашій стороні! – вигукнув король і подарував Бортоло гаманець, повний золотих монет.

      Тільки-но королева довідалась, чому раптом так повеселішали її чоловік та син, вона й собі вирішила звернутися

1

Ліра – грошова одиниця Італії. (Тут і далі прим. ред.)