В’ячеслав Чорновіл. Василь Деревінський

було суттєво обмежено повноваження місцевих рад.

      Вдалося успішно реалізувати положення «Відозви» про відмову керівників рад на час виконання повноважень від членства у будь-якій партії. Претенденти на посаду голови обласної ради призупинили членство у політичних і громадських організаціях. Зокрема, В’ячеслав Чорновіл заявив про вихід з Української Гельсінської спілки. Це рішення схвалив голова спілки Левко Лук’яненко, який заявив, що такий крок є цілком логічним для В’ячеслава Чорновола, адже він відіграв величезну роль у зміцненні національно-демократичного руху в Україні протягом 1970—1980-х років і надалі працює у справі відродження Української держави[14].

      Після проголошення «Відозви до народу» депутати Львівської обласної ради взялися до обрання голови. Кандидатами на цю посаду були запропоновані, крім В’ячеслава Чорновола, Нестор Гнатів, Іван Гель, Іван Сало, Йосип Лось, Михайло Флис, а також самовисуванець Микола Бойко[15].

      Наявність у цьому переліку Івана Геля – голови авторитетного на Львівщині Комітету захисту греко-католицької церкви, та ще й рекомендованого на посаду керівника облради радою Львівської крайової організації НРУ, – створювало небезпеку розколу демократичного блоку. Проблему вдалося зняти після тривалої розмови В’ячеслава Чорновола та Івана Геля. Останній погодився зняти свою кандидатуру в обмін на посаду першого заступника голови облради. Вихід був цілком прийнятним як для Львівщини, так і для України, адже посаду голови облради тоді повинен був обійняти саме політик, а В’ячеслав Чорновіл з-поміж дисидентів вирізнявся яскраво вираженими якостями політика. Крім того, він мав велику популярність на Львівщині. Після першої сесії облради в одному з інтерв’ю Іван Гель відзначив талант Чорновола-політика, сказавши так: «Він бачить принаймні на три-п’ять ходів наперед. Це важливо в кожній сфері діяльності. Для політика – це необхідність, якість, без якої не варто починати справу»[16].

      В. Чорновіл у колі шістдесятників у гостях у Є. Концевича (другий зліва). 1960-ті роки

      Кожному з кандидатів було надано слово для викладення своєї програми. На початку виступу В’ячеслав Чорновіл зауважив (а згодом неодноразово повторював в інтерв’ю), що йому доведеться поламати свої усталені життєві стереотипи, пройти дистанцію «від послідовної опозиції, спрямованої на руйнування основ тоталітаризму, імперіалізму, до конструктивної праці, до будівництва підвалин нового, демократичного суспільства»[17]. Цю роботу, на його думку, потрібно буде здійснювати в умовах недовіри чи навіть саботажу з боку частини старого апарату, а також економічної блокади й обмеження повноважень.

      Одним із найважливіших своїх завдань на посаді голови облради Чорновіл вважав реалізацію нової концепції органів народовладдя, яка передбачала усунення методів адміністрування, демократичного централізму.

14

ЦДАГО України, ф. 271, оп. 2, спр. 16, арк. 29.

15

Сесія Львівської обласної ради народних депутатів // Вільна Україна. – 1990. – 13 квітня.

16

Присяжний М. Одіссея В’ячеслава Чорновола / М. Присяжний // Дзвін. – 1991. – № 5. – С. 91.

17

Чорновіл В. Чую себе готовим до співпраці, до компромісів / В. Чорновіл // Вільна Україна. – 1990. – 14 квітня.