Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг

хрясь-брязкання, це всередині тостера відірвалися нагрівальні елементи.

      Креґ перестав ворушитися.

      Алберт стояв над ним, дихаючи схлипами, ваговита скатертина висіла в руці. Потім він зробив два довгих, незграбних кроки в бік ескалатора, знову глибоко вклонився і виригав на підлогу.

      13

      Браян перехрестився, відхиляючи чорний пластиковий щиток, що закривав екран відеомонітора інерціальної навігаційної системи, майже впевнений, що дисплей ІНС буде безхмарно порожнім. Він придивився ближче… і видихнув з глибоким полегшенням.

ОСТАННЯ ПРОГРАМА ЗАВЕРШЕНА

      поінформував його монітор спокійними синьо-зеленими літерами, а під ними:

НОВА ПРОГРАМА? ТАК/НІ

      Браян клацнув «ТАК», а потім:

ЗВОРОТНА АГ № 29: ЛМА/ЛОГАН

      Екран на мить став темним. Потім:

ВКЛЮЧИТИ ВІДХИЛЕННЯ АГ № 29? ТАК/НІ

      Браян клацнув «ТАК».

ЗВОРОТНА

      поінформував його комп’ютер, а менш ніж за п’ять секунд:

ПРОГРАМА ВВЕДЕНА

      – Капітане Інґал?

      Він обернувся. У дверях кабіни стояла Бетані. В освітленні салону вигляд у неї був блідий і виснажений.

      – Я зараз трохи зайнятий, Бетані.

      – Чому вони не повертаються?

      – Не можу знати.

      – Я питала в Боба – містера Дженкінса, – може, він бачив, щоби хтось рухався там, всередині терміналу. Він сказав, що ні. Що, як вони там усі вже мертві?

      – Я впевнений, що це не так. Якщо тобі від цього полегшає, чому б тобі не приєднатися до нього внизу біля трапа? Я мушу тут ще дещо зробити. У всякому разі, я сподіваюся, що зроблю.

      – Вам страшно? – спитала дівчина.

      – Так. Ще б пак.

      Вона ніяково всміхнулася.

      – Я трохи рада. Погано, коли тобі страшно самій – повне паскудство. Тоді я залишаю вас одного.

      – Дякую. Я думаю, вони скоро з’являться.

      Дівчина пішла. Браян знову повернувся до монітора ІНС і набрав:

ЧИ Є якісь проблеми з цією програмою?

      і клацнув:

ВИКОНАТИПРОБЛЕМ НЕМА. ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ПІЛОТУЄТЕ «АМЕРИКАНСЬКУ ГІДНІСТЬ»

      – На здоров’я, я впевнений, – мурмотнув Браян і витер собі лоба рукавом.

      «Тепер, – подумав він, – аби тільки пальне горіло».

      14

      Боб почув кроки по трапу і швидко обернувся. Там всього лише обережно й повільно спускалася Бетані, але все одно він почувався нервово. Звук на сході дедалі гучнішав.

      Ближчав.

      – Агов, Бетані. Можна мені попросити у вас ще сигарету?

      Вона подала збіднілу пачку йому, потім витягла сигарету й собі. Албертову книжечку експериментальних сірників вона була засунула під целофанову обгортку на пачці, і, коли креснула одним з них, той легко загорівся.

      – Є бодай якісь відомості від них?

      – Ну, це залежить від того, що ви маєте на увазі під «відомостями», я гадаю, – обережно відповів Боб. – Здається, я чув якісь скрикування, якраз перед тим як ви спустилися.

      Відверто