Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг

правий.

      Дон засунув лезо ножа собі за пояс.

      – Ходімо, синку, – сказав він.

      Вони перетнули залу разом і вирушили вниз по ескалатору на перший поверх. Дорогою Алберт намотав кінець зарядженої скатертини собі на руку.

      5

      Нік знову повернувся увагою до дівчинки на підлозі:

      – Як ти почуваєшся, Дайно?

      – Дуже боляче, – слабенько промовила Дайна.

      – Так, звичайно, це так. І я боюся, від того, що я збираюся зробити, заболить набагато дужче, принаймні на кілька секунд. Але цей ніж у тебе в легенях, і його треба витягти. Ти ж це розумієш, правда?

      – Так. – Її темні, незрячі очі дивилися на нього. – Страшно.

      – Мені теж, Дайно. Мені теж. Але це необхідно зробити. Ти в грі?

      – Так.

      – Хороша дівчинка. – Нік нахилився й ласкаво поцілував її в щоку. – Така хороша, хоробра дівчинка. Це недовго, даю обіцянку. Я хочу, щоб ти лежала якомога сумирніше, Дайно, і намагалася не кашляти. Ти мене розумієш? Це дуже важливо. Намагайся не кашляти.

      – Я намагатимуся.

      – Може трапитися такий момент, коли ти відчуєш, що не можеш дихати. Може бути навіть таке відчуття, ніби ти здуваєшся, як проколена шина. Це лячне відчуття, серце моє, й відтак тобі може схотітися ворухнутися або скрикнути. Ти не повинна цього робити. І не повинна кашляти.

      Дайна відповіла щось, чого ніхто не дібрав.

      Нік глитнув, швидким порухом руки витер піт собі з лоба й обернувся до Лорел.

      – Складіть дві з отих скатертин у квадратні тампони. Якомога товстіші. Станьте на коліна поруч зі мною. Якомога ближче. Воріку, зніміть з себе ремінь.

      Руді вмент почав виконувати наказ.

      Нік знову перевів очі на Лорел. Знову вона була вражена, і цього разу не без приємності, наснагою в його погляді.

      – Я візьмуся за ручку ножа і потягну. Якщо він не пробив їй ребро – а судячи з позиції ножа, я так не думаю, – він мусить витягтися одним плавним рухом. У ту ж мить, як він вийде, я відсунуся, даючи вам вільний доступ до зони грудей дівчинки. Ви зразу ж кладете один тампон на рану й тиснете. Тиснете сильно. Не бійтеся зробити їй боляче чи передавити їй груди так, що вона не зможе дихати. У неї щонайменше одна перфорація легень, а я закладаюся, що там пара пробоїн. Саме вони нас мусять турбувати. Ви зрозуміли?

      – Так.

      – Коли накладете свій тампон, я її трохи підніму проти вашого тиску. Якщо ми побачимо кров у неї на спині, містер Ворік підсуне під неї другий тампон. І тоді, щоб обидва тампони трималися на свої місцях, ми обперезаємо їх ременем містера Воріка. – Він поглянув вгору на Руді. – Коли я гукну, щоб подавали його, зразу подавайте. Не змушуйте мене просити вас двічі.

      – Не буду.

      – Вам достатньо добре видно, Ніку, щоб таке зробити? – спитала Лорел.

      – Гадаю, так, – відповів Нік. – Сподіваюсь, що так. – Він знову подивився на Дайну. – Готова?

      Дайна щось мурмотнула.

      – Гаразд, – промовив Нік. Він зробив