Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг

немов прохолодною блакитною водою, заповнився його розум. Він упустив невидиму смужку на невидимий стіл і повернув пальці до верху аркуша. Все мусить бути чудово, просто чудово. Він почав потихесеньку фальшиво наспівувати:

      «Просто клич мене янголом… ранковим, бей-бі…»

      Риии-ип.

      «Просто торкнися моєї щоки… перш ніж покинеш мене, бей-бі».

      Тепер спокійний, умиротворений Креґ сидів і чекав, коли батько йому накаже, що він мусить робити далі, як він робив це багацько разів у дитинстві.

      4

      – Слухай уважно, Алберте, – сказав Нік. – Ми мусимо переправити її до літака, але для цього нам потрібні якісь ноші. На борту літака нічого такого нема, але тут вони мають бути. Де?

      – Та ну, містере Гопвел, капітан Інґал таке мусить знати краще, ніж…

      – Але капітана Інґала тут нема, – терпляче промовив Нік. – Мусимо впоратися ми самі.

      Алберт наморщив лоба… а потім загадав про табличку, яку він бачив на нижньому поверсі.

      – «Послуги аеропорту»? – промовив він. – Слушна табличка?

      – Чорт, дуже слушна, – погодився Нік. – Де ти таке бачив?

      – На нижньому поверсі. Поряд з ятками прокату автомобілів.

      – Гаразд, – сказав Нік. – Ось як ми це зробимо. Ви з містером Доном Ґефні призначаєтеся шукачами і носіями нош. Містере Ґефні, я пропоную вам подивитися за стійкою біля гриля. Сподіваюся, там ви знайдете якісь гострі ножі. Я впевнений, що свій наш капосний приятель знайшов саме там. Візьміть один собі й один для Алберта.

      Дон вирушив за стійку без жодного слова. З бару «Червоний барон» з цілим оберемком картатих, червоно-білих скатертин повернувся Руді Ворік.

      – Мені дуже жаль… – почав було він знову, але Нік його обірвав.

      Він усе ще дивився на Алберта, обличчя в англійця тепер було лише білим колом над глибшою тінню маленького тіла Дайни. Вже майже запала темрява.

      – Можливо, ви не зустрінетеся з містером Тумі; я гадаю, звідси він утік неозброєним, у паніці. Я припускаю, що він або знайшов якийсь сховок, або полишив термінал. Але якщо ви все ж таки на нього наскочите, раджу вам найнаполегливішим чином не зачіпатися з ним, якщо тільки він сам не зробить цього необхідним.

      Нік хитнув головою, поглянувши на Дона – той якраз повернувся з парою різницьких ножів.

      – Ви обидва, чітко дотримуйтеся ваших пріоритетів. Ваша місія не в тому, щоб вхопити містера Тумі й притягти його до відповідальності. Ваша робота полягає в тому, щоби знайти ноші і якомога швидше принести їх сюди. Нам треба забиратися звідси.

      Дон простягнув Алберту один з ножів, але той похитав головою і подивився на Руді Воріка.

      – Можна мені натомість скатертину?

      Дон подивився на Алберта так, ніби той сказився.

      – Скатертину? Навіщо, заради Бога?

      – Я покажу.

      Алберт стояв на колінах біля Дайни, тепер він підвівся і вирушив за стійку. Почав роззиратися там, не знаючи точно, що саме шукає, але впевнений, що впізнає