Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг

Те, що трапилося, трапилося тільки й лише з нами. Я переконаний, що той світ, яким ми його завжди знали, він так само, як і завжди, цокотить собі далі. Це ми – наші зниклі супутники, і одинадцятеро нас, тих, хто залишилися в літаку, – пропали.

      7

      – Може, я тупий, але щось не второпаю, до чого ви ведете, – за якусь мить подав голос Руді Ворік.

      – І я так само, – додала Лорел.

      – Ми згадували два знамениті зникнення, – тихо нагадав Боб. Здавалося, тепер навіть Креґ Тумі слухає… у всякому разі, він перестав борсатися. – Перше, це випадок з «Марією Целестою», мало місце серед моря. Друге, це випадок з колонією на острові Роанок, мало місце поблизу моря. І це не єдині приклади. Я можу згадати принаймні два інших, де були задіяні літаки: зникнення над Тихим океаном авіаторки Амелії Ергарт[145] і зникнення кількох літаків військово-морських сил над тією частиною Атлантики, що відома під назвою Бермудський трикутник. Здається, це трапилося в 1945 чи в 1946 році. Тоді надійшло якесь незрозуміле радіоповідомлення від головного пілота тієї групи і з авіабази у Флориді відразу ж послали рятувальні літаки, але жодних слідів тих пропалих літаків чи їх екіпажів знайдено не було.

      – Я чув про цей випадок, – сказав Нік. – Гадаю, він і став підставою для зловісної репутації того Трикутника.

      – Ні, там пропало багато і літаків, і кораблів, – заперечив Алберт. – Я читав про це книгу Чарльза Берліца.[146] Дуже цікава книжка. – Він роззирнувся. – Просто ніколи не думав, що сам потраплю в таке, якщо ви розумієте про що я.

      Дженкінс сказав:

      – Я не знаю, чи зникав раніше якийсь літальний апарат над континентальною частиною Сполучених Штатів, але…

      – Таке траплялося багато разів з малими літаками, – озвався Браян, – а одного разу, приблизно тридцять п’ять років тому, таке трапилося з пасажирським авіалайнером. На борту було більше сотні пасажирів. У 1955-му чи в 1956-му це було. Перевізником були чи то «Ті-Дабл’ю-Ей», чи «Монарх»,[147] здається, якась з цих компаній. Літак прямував з Сан-Франциско у Денвер. Пілот зв’язався по радіо з диспетчерською вежею в Ріно[148] – абсолютно рутинно, – а потім той літак зник, ніби його ніколи й не було. Звичайно, почалися пошуки… але нічого.

      Браян помітив, що всі дивляться на нього з певного кшталту лячним зачаруванням, і ніяково засміявся:

      – Авіаторські історії з привидами, – сказав він з вибачливою ноткою в голосі. – Звучить, як титр у якомусь з коміксів Ґері Ларсона.[149]

      – Готовий закластися, всіх їх переносило, – пробурмотів письменник. Він знову почав чухати собі щоку. Вигляд мав стривожений – майже нажаханий. – Тобто, якщо не знаходили тіл…

      – Будь ласка, розкажіть нам, що ви знаєте або думаєте, що знаєте, – попрохала Лорел. – Враження від цього… від цих подій… вони буквально придавлюють людину. Якщо я найближчим часом не отримаю якихось відповідей, боюся, вам доведеться й мене зв’язати і покласти поруч

145

Amelia Mary Earhart (1897–1937) – перша жінка-пілот, яка 1932 р. перелетіла Атлантичний океан; під час спроби облетіти довкола світу її літак безслідно зник в Тихому океані разом з нею і штурманом.

146

Charles Berlitz (1913–2003) – американський лінгвіст, автор і видавець популярних різномовних словників для туристів, а також кількох книжок про паранормальні явища.

147

«Monarch Airlines» (1946–1950) – невелика авіакомпанія, що базувалася в Денвері, Колорадо.

148

Reno – засноване 1868 р. курортне місто в штаті Невада, один з центрів грального бізнесу.

149

Gary Larson (нар. 1950 р.) – автор численних коміксів, знаний своїм сюрреалістично-похмурим почуттям гумору.