Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг

від нашого літака?

      Якусь мить очі Алберта здавалися абсолютно пустими, але потім в них розвиднилося розуміння.

      – Персні! – вигукнув він. – Сумочки! Гаманці! Гроші! Хірургічні штифти! Нічого подібного тут нема!

      – Правильно, – м’яко проказав Дженкінс. – На сто відсотків правильно. Як ви й кажете, нічого подібного тут нема. Але, коли ми прокинулися в літаку, там такі речі знайшлися, авжеж? Навіть чашка кави і недоїдена данська булочка в кабіні. Еквівалент люльки з тютюном на баку.

      – Ви думаєте, що ми перелетіли в інший вимір, так? – спитав Алберт. У голосі його чулося благоговіння. – Просто як у якомусь фантастичному оповіданні?

      Голова Дайни схилилася набік, і на мить вона стала вражаюче схожою на Ніппера, собаку зі старих ярликів «Ар-Сі-Ей Віктор».[139]

      – Ні, – заперечив Боб. – Я думаю…

      – Обережно! – крикнула Дайна. – Я чую якийсь…

      Вона спізнилася. Тільки-но Креґ Тумі подолав те заціпеніння, яке його до того стримувало, і почав рухатися, рухався він швидко. Перш ніж Нік чи Браян лише почали розвертатися, він устиг перехопити згином ліктя горло Бетані і вже тягнув її назад. Націливши револьвер їй у скроню. Дівчина зайшлася відчайдушним, пронизливим вереском.

      – Я не бажаю її застрелити, але зроблю це, якщо буду змушений, – прохрипів Креґ. – Доправте мене в Бостон. – Очі в нього вже не були порожніми; вони на всі боки стріляли сповненими переляканої, параноїдальної тямучості поглядами. – Ви мене чуєте? Доправте мене в Бостон!

      Браян було зробив крок у його бік, але Нік зупинив пілота, поклавши долоню йому на груди, сам не відриваючись очима від Креґа.

      – Спокійно, друже, – шепнув він. – Це не є безпечним. Наш приятель зовсім з глузду зсунувся.

      Бетані звивалася під напруженою рукою Креґа.

      – Ви мене вдавите! Прошу, перестаньте душити мене.

      – Що відбувається? – заплакала Дайна. – Що там?

      – Ану припини! – прикрикнув Креґ на Бетані. – Припини смикатися! Ти змусиш мене зробити те, чого я не бажаю робити! – Він притис дуло револьвера їй до скроні. Вона продовжувала вириватися, і Алберт раптом усвідомив, що вона не знає, що в того револьвер – навіть коли він притис їй його до голови, вона цього не зрозуміла.

      – Припиніть, дівчино! – різко промовив Нік. – Припиніть відбиватися!

      Уперше у своєму свідомому житті Алберт відчув, що він не просто думає як Аризонський Юдей, але, мабуть, отримав і змогу діяти, як той міфічний персонаж. Не відриваючи очей від психопата у светрі під горло, він почав повільно піднімати свій скрипковий футляр. Розчепивши пальці на ручці, він обома руками стиснув шийку футляра. Тумі на нього не дивився; його очі швидко перебігали між Браяном і Ніком, і руки він мав повними справ – і то в буквальному сенсі – зайняті Бетані.

      Я не бажаю її застрелити… – знову почав Креґ, та тут його рука підстрибнула, це Бетані збрикнула, своїм задом вгативши йому в промежину. І вмент вчепилася зубами йому в зап’ястя.

      – Ой! –

139

«RCA Victor» – заснована 1901 р. американська рекордингова компанія, яка після злиття з британською компанією «His Master’s Voice» («Голос його хазяїна») перейняла її фірмовий знак: пес, схиливши набік голову, сидить перед грамофоном, уважно прислухаючись до його труби.