Ярмарок нічних жахіть (збірник). Стівен Кінг

огляду. Рей думає, що це мудрий хід.

      Двоє чоловіків, які заходять у крамницю, вдягнені в біле. Вони нагадують офіціантів. Один штовхає поперед себе на візку кисневий балон. Це зелений балон з перевідною картинкою у вигляді американського прапора.

      – Вибачте, – перепрошує цей чоловік. – В Оксфорді була автомобільна аварія, ми щойно звідти.

      Другий бачить Мері, яка лежить на підлозі, з розкинутими ногами, з руками по боках.

      – Ой-ой, – каже він. Рей не вірить власним вухам.

      – Вона жива? – запитує він. – Чи просто непритомна? Якщо так, то дайте їй кисню, бо мозок постраждає.

      Містер Ґош хитає головою. Молодиця в синьому халаті починає плакати. Рей хоче спитати в неї, чому вона плаче, та потім розуміє. З того, що він тільки-но сказав, вона цілу історію про нього придумала. А що, якби він прийшов сюди за тиждень чи десь так і вміло скористався з обставин, вона б із жалощів йому дала. Не те щоб він став із нею трахатись, але, може, й міг би. Якби схотів.

      Зіниці Мері не реагують на світло з ліхтарика-ручки. Один медик дослухається до її відсутнього серцебиття, а другий міряє відсутній кров’яний тиск. Певний час усе так і відбувається. Підлітки повертаються з друзями. Підходять ще й інші люди. Рей здогадується, що їх привабили червоні спалахи на даху «Сабербана» медиків – так комашки злітаються на світло лампи на веранді. Містер Ґош знову на них кишкає, махає руками. Вони знову відступають. Та коли містер Ґош повертається в коло до Мері та Рея, вони займають попередні позиції й знову заглядають усередину.

      – Вона була вашою дружиною? – питає в Рея один з медиків.

      – Так.

      – Сер, мені дуже шкода, але вона померла.

      – А. – Рей підводиться. У колінах лунає хрускіт. – Мені так і сказали, але я не був певен.

      – Хай Діва Марія, Матір Божа, благословить її душу, – промовляє товста жінка з «Баґлзами». І хреститься.

      Містер Ґош пропонує одному з медиків сувенірну футболку – накрити Мері обличчя, але той хитає головою і виходить надвір. Він повідомляє міні-натовпу, що там нема нічого цікавого, так, наче хтось йому повірить, що покійниця в «Квік-Піку» – це нецікаво.

      Із заднього відділення машини «швидкої допомоги» медик витягає каталку. У нього це виходить одним сильним порухом зап’ястка. Ніжки на коліщатах розкриваються самі. Полисілий старий притримує двері, й медик закочує смертне ложе всередину крамниці.

      – Ух, яка спека, – говорить медик, витираючи лоба.

      – Сер, я думаю, вам краще відвернутися, – радить другий, але Рей дивиться на те, як вони піднімають її й кладуть на каталку. У ногах лежить охайно складене простирадло. Вони натягують його на все тіло й прикривають обличчя. Тепер Мері схожа на кіношний труп. Її викочують із крамниці на спеку. Цього разу двері їм притримує гладуха з «Баґлзами». Юрба ретирувалася на хідник. Їх там понад три десятки, стоять на незмінній серпневій спеці.

      Повантаживши Мері, медики повертаються. В одного в руках тека-планшет. Він ставить Рею десь двадцять п’ять запитань. Рей спроможний