Кладовище домашніх тварин. Стівен Кінг

об одвірок.

      Луїс підскочив, ледь не закричавши, а потім засміявся. Це була просто «холодна кишеня», як її іноді називають психологи. Часом ти в неї потрапляєш – не більше і не менше. Раптова паніка. Таке просто трапляється. Що сказав Скрудж привиду Джейкоба Марлі? «Можливо, ви лише недосмажена картоплина? Може, ви з’явилися не з царства духів, а з духовки».[17] І з точки зору психології та фізіології, це було логічніше, ніж думав Чарльз Діккенс. Духів не існує, принаймні Луїс їх ніколи не бачив. За свою професійну кар’єру він спостерігав з пару дюжин смертей, та ні разу не стикався з «виходом душі».

      Він заніс Ґейджа в кімнату й поклав у ліжечко. А коли вкривав сина ковдрочкою, поза шкірою на спині знову побігли сироти й раптом згадалася «виставкова зала» дядька Карла. Там не було ні машин, ні надсучасних телевізорів, ні пральних машин зі скляними дверцятами, щоб ви могли спостерігати за священнодійством. Тільки труни з піднятими віками і лампами, турботливо встановленими над кожною з них. Брат його батька був гробарем.

      Милостивий Боже, звідки всі ці жахи? Хай вони зникнуть. Знищ їх!

      Він чмокнув сина і пішов униз слухати, як Еллі розповідатиме про свій день у школі.

      8

      Цієї суботи, коли Еллі завершила свій перший навчальний тиждень у школі, а студенти коледжу тільки-но повернулися до кампусу, Джад Крендал перейшов через дорогу і рушив до Крідів, які влаштувалися на галявині. Еллі злізла з велосипеда й пила склянку холодного чаю. Ґейдж повзав у траві, вивчаючи жуків. Кількох він навіть з’їв: малюк не надто ретельно добирав собі джерела протеїну.

      – Джаде, – мовив Луїс, підіймаючись. – Дозвольте запропонувати вам стілець!

      – Та нє, не тре’.

      Старий був вбраний у джинси, робочу теніску та зелені черевики. Він подивився на Еллі.

      – Еллі, тобі досі цікаво, куди веде та стежка?

      – Так! – вигукнула Еллі й аж підскочила. Її очі сяяли. – У школі Джордж Бак сказав мені, що там кладовище домашніх тварин. Я розповіла про це матусі, але вона казала почекати на вас, бо тільки ви знаєте дорогу.

      – Є таке, – відповів Джад. – Якщо твої батьки не мають ніц проти, ходім пошпацируєм трішки. Але тобі знадобиться пара міцних черевиків. Там земля буває грузькою.

      Еллі шмигнула в дім.

      Джад дивився на неї з веселою приязню.

      – Мо’, тобі теж хотілося б сходити з нами, Луїсе?

      – Хотілось би, – Луїс глянув на Рейчел: – Хочеш пройтися, люба?

      – А що ж робити з Ґейджем? Як я чула, там іти цілу милю.

      – Я посаджу його в рюкзак-кенгуру.

      Рейчел засміялася:

      – Несіть його самі, містере!

      Вони рушили за десять хвилин. Усі, крім Ґейджа, були в міцних черевиках. Малий сидів у рюкзаку і лупато роздивлявся світ з-за плеча Луїса. А Еллі випереджала всю процесію, полюючи на метеликів і зриваючи квіти.

      Трава на задньому дворі була мало не по пояс заввишки. Та й буйним цвітом ріс золотарник – незмінний гість осінніх днів. Однак

17

Неточна цитата з «Різдвяної історії» Чарльза Діккенса.