Кладовище домашніх тварин. Стівен Кінг

якось віддячити.

      – Бартерна система?

      Луїс знизав плечима. Як пояснити цю свою раптову симпатію до Крендала, він не знав.

      – Як тобі його дружина?

      – Дуже мила, – відповіла Рейчел. – Ґейдж бігом умостився їй на коліна. Я аж здивувалася – у нього був важкий день, до того ж, ти знаєш, він і за кращих обставин важко сприймає нових людей. У неї була лялька, й вона дала Еллі нею погратися.

      – А як, по-твоєму, наскільки все погано з її артритом?

      – Доволі погано.

      – Вона у візку?

      – Ні, але ходить дуже повільно… а ще руки…

      Рейчел виставила свої тонкі пальці й зігнула їх у клешню.

      Луїс кивнув.

      – Гаразд, не засиджуйся допізна, Лу. Мене всю колотить у незнайомих будинках.

      – Незнайомим він буде недовго, – відказав Луїс і поцілував її.

      6

      Повернувшись додому, Луїс почувався присоромленим. Ніхто не просив його оглянути Норму Крендал. Коли він перейшов через дорогу («догогу», підправив він себе, усміхаючись), господиня вже лягла спати. Розмитий силует Джада виділявся на тлі завіси на ґанку. Крісло-гойдалка затишно порипувало на старому лінолеумі. Луїс постукав у двері, обладнані сіткою від комарів, і ті відчинилися з привітним гуркотом. Цигарка Крендала блимала у літній темряві, як великий світляк. По радіоприймачу транслювали гру «Ред сокс»,[10] і душа Луїса Кріда сповнилася домашнього тепла.

      – Док, – озвався Крендал. – Я знав, що ви си навідаєте нас.

      – Сподіваюся, ви не жартували щодо пива, – відказав Луїс, заходячи в дім.

      – О, щодо пива я ніколи не брешу. Той, хто бреше про пиво, наживає собі ворогів. Падайте, док. Я ще он трохи льоду взяв, про всяк випадок.

      Заставлений плетеними кріслами і диванами ґанок був довгим і вузьким. Луїс вмостився в одне з крісел і здивувався, наскільки воно зручне. По його ліву руку стояв цебрик з кубиками льоду та пара пляшок пива «Чорна Марка».[11] Він узяв одну.

      – Дякую, – відповів Луїс і відкрив пляшку. Перші два ковтки були для нього блаженством.

      – Прошу дуже! Сподіваюся, вам буде лепсько тута.

      – Амінь!

      – Як захочете крекерів чи, мо’, ше чого, кажіть, я збігаю. Маю ще шматок пацючиного, він от-от достигне.

      – Шматок чого?

      – Пацючиного сиру,[12] – трохи здивувався Крендал.

      – Дякую, але вистачить і пива.

      – Ну що ж, тоді лади, – Крендал вдоволено відригнув.

      – А дружина ваша вже лягла спати? – поцікавився Луїс, дивуючись, чому Джадсон залишив двері відчиненими.

      – Еге ж. Часом вона сидить зо мнов, часом – ні.

      – Артрит їй дуже дошкуляє, так?

      – А хіба ж так буває, аби не дошкуляв? – запитав Крендал.

      Луїс похитав головою.

      – Думаю, її біль терпимий. Вона рідко скаржиться. Моя Норма – хороша бабця, – в голосі Джада вчувалася величезна ніжність.

      Трасою № 15 проторохтіла автоцистерна; така велика, що на якусь мить будинок Луїса зник

10

Улюблена бейсбольна команда Стівена Кінга.

11

«Black Label» – відома марка пива.

12

Загальна назва для дешевих сирів, які зазвичай кладуть у мишоловки (наприклад, чедер).