Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс

Читать онлайн.
Название Сповідь відьом. Тінь ночі
Автор произведения Дебора Гаркнесс
Жанр Зарубежная образовательная литература
Серия
Издательство Зарубежная образовательная литература
Год выпуска 2012
isbn 978-966-14-5129-1



Скачать книгу

для того, щоб віддати Діані вже готові черевики. – Метью з любов’ю поглянув на мене, а потім перевів погляд на священика. – Як ви, напевне, вже чули, усі пожитки моєї дружини були втрачені під час подорожі, пане Денфорт. – Метью знову переключив увагу на чоботаря, і нотка докору заповзла до його голосу. – Знаю, ви – людина зайнята, але, сподіваюся, що ви принаймні скінчили виготовлення шаблонів. Цього тижня Діана збирається піти до церкви, а стежину до ризниці часто заливає водою. Комусь давно пора цим зайнятися.

      Відтоді як Метью заговорив, груди Іффлі розпирало від обурення. Насамкінець йому вже несила стало терпіти.

      – Бідвел дійсно приніс черевики, за які ви заплатили гроші, але ми тут не для того, щоб просити допомоги у вашої дружини чи перейматися такими дурницями, як шаблони та калюжі! – Із цими словами Іффлі драматичним жестом поправив було накидку на стегнах, але цей жест, задуманий як вияв почуття гідності, лише підкреслив схожість цього чоловіка з промоклим пацюком, бо він мав гострий довгий ніс та маленькі, мов намистини, очиці. – Скажіть їй, пане Денфорт.

      Преподобний Денфорт мав такий вигляд, наче ладен був краще у пеклі горіти, аніж постати в домі Метью Ройдона перед його дружиною.

      – Нумо, скажіть, – підштовхнув його Іффлі.

      – Останнім часом часто звучали звинувачення… – більше Денфорт не зміг сказати нічого, бо Волтер, Генрі та Хенкок усі як один напустилися на нього.

      – Якщо ви прийшли сюди, щоб висловлювати звинувачення, пане, то можете адресувати їх мені або його світлості, – відрізав Волтер.

      – Або мені, – озвався Джордж. – Я добре знаюся на законах.

      – А-а-а… Е-е-е… Так… Ну… – промимрив церковник і пригнічено замовк.

      – Удовиця Бітон захворіла. І молодий Бідвел теж, – сказав Іффлі, вперто наполягаючи на своєму попри те, що у Денфорта здали нерви.

      – Я не сумніваюся, що це та сама пропасниця, на яку захворіли я та батько хлопця, – спокійно мовив Метью, стискаючи мою руку. Позаду мене стиха вилаявся Гелоуглас. – У чому конкретно ви звинувачуєте мою дружину, Іффлі?

      – Удовиця Бітон відмовилася допомагати їй у якійсь лихій справі. І тому господиня Ройдон наслала хворобу на її суглоби та біль на голову.

      – Мій син втратив слух, – поскаржився Бідвел голосом, сповненим горя та безпорадності. – У його вухах щось несамовито калатає, наче дзвін. Удовиця Бітон каже, що його зачаклували.

      – Ні, – прошепотіла я. Кров різко відплинула від моєї голови, я заточилася, але Гелоуглас умить схопив мене за плечі й не дав упасти.

      Почувши слово «зачаклований», я знову опинилася перед уже знайомою прірвою.

      Я завжди найбільше за все боялася, що люди дізнаються про те, що я – нащадок Бріджет Бішоп. І тоді з’являться спочатку допитливі погляди, а потім – підозрілі. Єдиною можливою відповіддю на це була втеча. Я спробувала випручати пальці з міцної хватки Метью, але його рука була мов кам’яна, а Гелоуглас і досі тримав мене за плечі.

      – Удовиця Бітон