Не опускаючи очей…. Вадим Крищенко

був засмучений чи втішний,

      І, може, в чомусь навіть грішний,

      Але спокутував свій гріх.

      Для свята правди й доброти

      У цю затемнену годину

      Й мою стражденну Україну

      Благословенням освяти.

      У дні засухи та мокви,

      Щоб жар добра не загасити,

      Господь, наважусь попросити, —

      Мене також благослови.

ПІСНЯ МОГО СЕРЦЯ

      Україна, Україна – пісня мого серця,

      Що писалося сльозою – сміхом не зітреться.

      Як свіча, для мене сяє первозданно й ново

      Української молитви кожне віще слово.

АПОСТОЛИ ДОБРА

      Прийдіть, апостоли добра,

      І сядьте у державні крісла.

      Ганьба нова й ганьба стара

      На наші долі перевисла.

      Усе не ті, усе чужі

      Щосили пнуться у пророки —

      Такі слизькі, як ті вужі,

      Такі брехливі, як сороки.

      Що їм держава та народ? —

      Не зрозуміли ласку Божу.

      Ніяк набить не можуть рот,

      Ніяк накрастися не можуть.

      Гендлюють, дурять, продають,

      Торгують весело й охоче,

      За усмішку сховавши лють,

      За папірець сховавши очі.

      Не те чекалося, не те,

      Перевернулось перше й друге…

      Усе достойне і святе

      Узяв нечистий у прислуги.

      Коли закінчиться ця гра?

      І хто цю чорну гру зупинить?..

      Прийдіть, апостоли добра,

      Пришли їх, Боже, на Вкраїну.

НАЙГОЛОВНІШЕ

      Як перейти з пітьми до світла? —

      Гадаємо всі ми.

      Найголовніше, щоб не звикла

      Людська душа до тьми.

      А нас лякає нечисть всяка

      І казиться в злобі…

      Найголовніше – це не плакать,

      А вірити собі.

      Не хоче брать дарунка волі

      Німа душа раба.

      Найголовніше, щоб поволі

      Ця відійшла ганьба.

ХАЙ СВЯТИТЬСЯ ІМ’Я ТВОЄ

      На просторах земних

      В мене теж є родина,

      Де родився і зріс,

      Де радів, як маля…

      Де б не був, де б не жив —

      Я лиш твій, Україно.

      Охрестили так Бог

      Й предковічна земля.

      Хай хтось легко міня

      Батьківщину на вина,

      На ситніший шматок,

      На модніший костюм.

      Розрива мені душу

      Ця болюча провина,

      Очі їсть, наче дим,

      Цей невидимий глум.

      Впасти в менторський тон

      Не бажаю я знову,

      А тривогу свою

      Простелю на траву.

      Відчувать рідний край,

      Рідний дім, рідну мову —

      З цим по світі ходжу,

      Цим на світі живу.

      В світі злих катастроф

      Скрізь за душі йде битва,

      За людські почуття,

      За вселенські права…

      Повторяю щораз

      Я собі як молитву

      Ще почуті від мами

      Пророчі слова.

      Хай святиться ім’я твоє,

      Краю мій милий,

      Там, де гори і доли

      В