Кращі твори (збірник). Леся Українка

взять її.

      Кассандра На лихо взяв би!

      Я не люблю тебе.

      Ономай Полюбиш!

      Кассандра Ні, ніколи

      не полюблю того, хто так підступно

      скористав з нашої недолі.

      Ономай Хто так славно

      твій край відрятував?

      Кассандра Не квапся, царю,

      то ще лежить у Зевса на колінах.

      Ономай А якби стало так?

      Кассандра Я оборонцю

      хвалу і дяку склала б,

      але за себе я б його кляла,

      так як тепер клену, даючи слово.

      Ономай Я бачу, ти, царівно, мудра!

      «Хвала і дяка» – от і вся заплата.

      Та се я дам якому злидареві

      від свого столу м’яса, то й почую

      хвали і дяки досить.

      Кассандра Чи ти бачив,

      як оборонця визволені славлять?

      Ономай Не раз, не два! Скажу тобі, царівно,

      що переможця і не так ще славлять

      подолані. Я й те і друге знаю –

      ціна обом однакова, бо все то

      безсилля силу славить. Але силу

      віддати за таке – збожеволіти!

      Я не безумний. Голову нести,

      губити військо, щоб «хвалу і дяку»

      сказав хтось по-троянськи? Я се дома

      почую по-лідійськи від жіноцтва,

      як військо приведу назад без бою.

      Мовчання.

      Так що ж, царівно?

      (Налагоджується йти.)

      Кассандра мовчить, але, видимо, бореться з собою. Ономай бариться, завваживши се.

      Деїфоб (увіходить. Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться на Кассандру.)

      Згода, сестро?

      Кассандра Згода!

      Ономай По щирості?

      Кассандра Як голову нести,

      губити військо ти готов за теє,

      щоб я сказала: «Сі уста твої,

      ся постать, сії очі», – добре, згода.

      Коли твій люд готов своїх жінок

      лишити вдовами, аби цареві

      здобути наречену – добре, згода.

      По щирості кажу!

      Ономай Чудна у тебе,

      Кассандро, щирість. Ну, та годі

      змагатися словами, час іти,

      щоб заслужити ділом надгороду.

      Кассандра Які діла, така і надгорода!

      Прощай же, Ономаю!

      Ономай Будь здорова.

      Ономай і Деїфоб виходять. Знадвору чутно глухий лемент великої юрби.

      Поліксена (вбігає)

      Кассандро, пробі, що ти наробила?

      Кассандра Я мусила, сестрице, дати слово.

      Поліксена Так ти дала? Так, значить, то неправда?

      Кассандра (холодно)

      Ти, Поліксено, чиниш, мов безумна;

      не знаєш, за що і кориш і хвалиш.

      Поліксена Хвалю за те, що ти вволила волю

      і батька, й брата, і всії родини.

      Кассандра То, значить, і твою?

      Поліксена Та що ж, сестричко,

      видима смерть страшна.

      Кассандра А для рятунку

      не варто жалувать, хоч і сестри?

      Поліксена Але ж тобі там буде добре, люба,

      царицею у Лідії багатій,

      її ж недарма золотою звуть.

      Кассандра На золото