Кращі твори (збірник). Леся Українка

слово – от моя стріла,

      люд проти люду – от мій поєдинок!

      Усім тим правлю я, фрігійський розум.

      Ся діадема, сяя патериця –

      то знаки влади над всіма царями.

      Я рівного собі не маю тут

      з-поміж усіх владарів і героїв.

      Ти тільки рівна, може, навіть вища,

      і ми боротись будем до загину.

      Кассандра Ох, я сама не знаю, чи хотіла б,

      чи ні тебе перемогти сьогодні!

      Ненависний мені той шлюб, мов смерть,

      я так його боюсь, як згуби Трої.

      Гелен Либонь, у тебе не фрігійський розум.

      Чи ти не чула, як боги часами

      своїх обранців хмарою вкривають?

      У мене є тайник під олтарем, –

      як станеш ти з тим Ономаєм поруч,

      приносячи богам весільну жертву,

      від жертви піде дим, сірчана хмара,

      а як розійдеться – замість Кассандри

      порожнє місце буде. Розумієш?

      Кассандра Се стид і ганьба – радити таке!

      Чи се, по-твоєму, «почесний» вихід?

      Гелен Зате корисний і безпечний, сестро.

      Кассандра Вже краще б я себе мечем убила!

      Гелен І тим роздратувала б Ономая,

      а слово все-таки своє зламала б.

      І некорисно, й непочесно, сестро.

      (Дивиться з усміхом на неї.)

      Ми не однакові, а все ж ми рівні,

      як не в ділах, то все ж хоч у думках.

      Поліксена (входить)

      Цар Ономай убитий, а лідійці

      урозтіч кинулись. Ой горе, горе!

      Гелен Радій, Кассандро, ти перемогла!

      Кассандра (віщим голосом)

      Не я, а Мойра. Я її знаряддя.

      Тонкий фрігійський розум і гнучкий,

      його зігнула Мойра і зломила,

      її правиця і важка, й тверда,

      вона кує з народів зброю світу,

      а я і ти – ми тільки цвяхи в зброї.

      Не перецінюймо себе, Гелене.

      Андромаха (вбігає й несамовито кидається до Кассандри)

      Ти, люта згубо, всіх нас загубила!

      Кассандра (спокійно показує на Гелена)

      Питай його, чом він не врятував.

      Ми віщуни обоє – значить, рівні.

      (Виймає з-за пояса кужілку і сідає прясти.)

VII

      Великий майдан з храмом посередині на чималому підвищенні. Праворуч в глибині двір царя Пріама, ближче до сцени різні інші будови міста Іліона. Ліворуч близько до сцени Скейська брама.

      Ясний ранок, майдан залитий сонцем.

      Велика юрба люду троянського то входить у браму, товпиться перед храмом, гомонить то дужче, то тихше, часом зовсім затихає і жде чогось, насторожившись. З царського двору виходить Гелен в святочній білій одежі, у срібній діадемі, з білою посрібленою патерицею в руці: іде урочистою гієратичною походою.

      Голоси в народі

      Гелен іде! Дорогу прозорливцю!

      Гелен (зіходить на храмовий перистиль і дає знак патерицею, стукнувши нею тричі об мармуровий поміст, далі починає промову велично-віщим голосом)

      Батьки, брати й синове! рідна Троє!

      Боги з Олімпу зглянулись на сльози,

      на гекатомби,