Кращі твори (збірник). Леся Українка

Коли так,

      вона бажає, щоб була й Кассандра.

      Гелен І щоб Гелен боровсь проти Кассандри.

      Оцю я правду бачу і борюся,

      щоб нам троянський корабель стягти

      з тієї мілизни, куди Кассандра

      його загнала правдою своєю.

      Кассандра А ти його неправдою врятуєш?

      Гелен Що правда? Що неправда? Ту брехню,

      що справдиться, всі правдою зовуть.

      Одного разу раб мені збрехав,

      що мій фіал украдено, бо просто

      не хтілося йому шукать фіала,

      а поки лінувався раб, то й справді

      фіал було украдено. Де правда

      була тут, де брехня? Тоненька смужка

      брехню від правди ділить у минулім,

      але в прийдешньому нема вже й смужки.

      Кассандра Коли хто каже те, в що й сам не вірить,

      то се неправда явна.

      Гелен А як скаже,

      хоч в добрій вірі, тільки помилившись,

      не до ладу, то се вже буде правда?

      Кассандра А як же ти, Гелене, одрізняєш

      брехню від правди?

      Гелен Та ніяк. Я просто

      даю їм спокій.

      Кассандра Як же ти віщуєш?

      Що кажеш людям?

      Гелен Те, що треба, сестро,

      те, що корисно або що почесно.

      Кассандра Невже ніколи ти того не бачиш,

      що буде, неминуче, невблаганне?

      Невже тобі не каже в серці голос:

      «Так буде, так! так буде, не інакше!»

      Гелен По щирості сказавши, – ні, ніколи.

      Кассандра То нам порозумітись дуже тяжко.

      Але скажи, як можеш ти прилюдно

      казати: «Бог мені відкрив… я бачив…

      я голос чув таємний», – коли то

      неправда все?

      Гелен Знов правда і неправда!

      Лишім оці слова, нема в них глузду.

      Ти думаєш, що правда родить мову?

      Я думаю, що мова родить правду.

      А чим же нам таку назвати правду,

      що родиться з брехні? Чи ти ніколи

      не бачила такого нарождення?

      Я бачив безліч разів. Слово плідне

      і більше родить, ніж земля-прамати.

      Кассандра Але ти сам сказав: «Роблю, що треба,

      і що корисно, що почесно». Нащо ж

      потрібно удавати віщуна?

      Хіба корисно то, хіба почесно?

      Гелен Авжеж! Якби сьогодні батько й браття

      і з ними всі троянці і троянки

      лідійців умовляли та благали,

      ні на що б не здалось те все, – лідійці

      сказали б тільки: «Закляла Кассандра,

      пророчиця, – війна і шлюб нещасні».

      А я прийшов з повагою жерця,

      в віщунській діадемі, патерицю

      посріблену здійняв високо вгору,

      мов блискавка, вона свінула в вічі

      усім чужинцям. Я сказав: «Мовчіть

      і ждіть. Я випустив із храму

      свячених голубів». Замовкли миттю

      і галас, і розмови. Я сказав:

      «Цар Ономай образив Аполлона,

      засватавши пророчицю його

      і не спитавши згоди стріловержця,

      і бог за те свій гнів