Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

мені так погано, так прикро – я й порадіти не можу, хоча так на них чекала! Але я знаю. Я все знаю! Це Бог послав мені в подарунок зустріч із ними.

30.01.

      Наша нова зустріч із Ериком мене засмутила. Він став вродливим і дорослим. Він живе в іншому світі, дуже далекому від мого. Ерик зайнявся карате.

      Про Сашку тьотя Аля розповіла, як у новій школі, у Росії, усі його полюбили в класі. Дівчата називають його не інакше як Сашенька. Усі з ним дружать!

      У Росії вчитель фізкультури (у нас її давно немає; як, утім, і інших уроків) сказав Сашці:

      – Усі роблять зарядку! І ти лягай на підлогу й роби!

      А Сашка дуже здивувався:

      – Як? У мене ж одяг чистий!

      Усі сміялися – Сашка після Ґрозного навіть не розумів, що робити на уроці фізкультури.

      П.

31.01.

      Учора було найбільше мусульманське свято Ураза-Байрам! Його за значенням можна порівняти з християнським Великоднем.

      Ми були в тьоті Алі. Пили чай і намагалися дивитись телевізор. Але світло «блимало», і з телевізором не вийшло.

      Ерика не було. Він пішов до друзів. В Ерика багато друзів інгушів і чеченців. Вони з ним дружать, незважаючи на те що в нього мама росіянка – тьотя Аля. Я думала навіть, він – щаслива людина, яка не має ворогів. А сьогодні довідалася, що має. І небезпечних. Якось напали – мало не вбили. Причепилися через товар, який він продавав на ринку. Дізналися, що він не чеченець, і хотіли вбити.

      Ще тьотя Аля свариться зі своєю мамою, бабусею Тосею. Мені бабусю Тосю дуже шкода. Я не розумію, чому вони кричать одна на одну. Усе через будинок баби Тосі. Начебто бандити, які захопили будинок, пішли. Тьотя Аля чекала, що вони виїдуть і будинок можна буде відібрати назад.

      Поля

02.02.

      Я думала, може, мама змінить своє рішення й купить мені дешевий годинник? Але вона не купила.

      Мамі легше, і вона ходить. Допомогло розтирання.

      Ерик обіцяв записати мені в подарунок музичну касету. Він касетами торгує. Записує вдома на магнітофоні і продає, обкладинки сам робить. Усі хлопці до нього приходять, купують. Це в нього бізнес такий.

      Мені він сказав учора, що в мене купа комплексів, а от у Росії в дівчат немає комплексів. А що потрібно, щоб їх позбутись?

      Маму спитала. А мама давай повчати:

      – Ти про це забудь! Мало що хлопець базікає! Тобі ніколи не можна буде вдягти коротку спідницю! Завжди повинна бути скромною! У величезній хустці!

      Це, мабуть, через ненормальних на всю голову, які наїхали з гір.

      – Можуть убити! – мама сказала. – Ти дочка Чечні й повинна дотримуватися звичаїв!

      А мені так хочеться просто жити нормально. Як Сашка.

04.02.

      Прийшла зі школи.

      Ганьба! Там про мене говорять, що в мене закохався Мага. Він сам ці звістки поширює по класах. Але ж я «росіянка». Якщо «росіянка», отже, «повія» й «тварюка», що ніякого кохання не варта. Бо гірша за всіх через національність!

      Мага живе у великому гарному будинку. Він єдиний син у своїх батьків. Інші діти (їх близько десяти) – усі дівчата! У батька Маги є машини. Вони багаті люди.

      Багато