Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

в бабусі Тосі. Сашки, Ерика й тьоті Алі, звичайно, не було. Але все ж таки ми розважили бабусю Тосю, зробили їй приємнішим вечір.

      Ми принесли їй салат-вінегрет і торт, а вона приготувала тефтельки.

      Електрику на десять хвилин вмикали. Зненацька так увімкнули! Бабуся Тося кинулася до телевізора, а там ішов фільм «Іван Васильович змінює професію», за п’єсою М. Булгакова. Смішна така комедія! Звучала пісня про те, як, мов у казці, рипнули двері… Тут світло раптом згасло, як і не вмикалося зовсім, і ми знову сиділи в темряві.

      Бабуся Тося завела будильник, щоб не пропустити 12-ту годину ночі. І опівночі я написала бажання на папірці, спалила його, кинула в чай і випила. Це потрібно встигнути зробити за хвилину, поки годинник бив бом-бом-бом! Я покладалася на старий будильник баби Тосі. Сподіваюся, він правильно показував час.

      Моє бажання: «Жити. Радіти. Не загинути тут». Я випила цей чай до краплі та папірець зжувала.

      P. S. Випав сніг!

      Поля

02.01.

      Мама не торгує на ринку пиріжками. Адже тепер Рамадан – особливий місяць, а отже, всім мусульманам удень не можна їсти.

      Мама пішла до тьоті Мар’ям. Вони були на базарі «Берьозка», за одну зупинку від нас.

      Хейді мама зробила подарунок. Купила шоколадку і дала дрібних грошей. А Хейда мені подарунок не принесла.

03.01.

      Приходила красива тьотя Лейла. Сусідка з будинку навпроти. Ми так її і звемо – «Красива Лейла». Вона має кота на ім’я Френк Синатра.

      Зайшла розмова про християнство й мусульманство. Мама сказала, що всі можуть жити в мирі. І Руслан підтвердив:

      – Я, хоч і чеченець, а прочитав Біблію. І Коран читаю! Усі люди повинні шанувати Бога і припинити війну!

      А Красива Лейла розповіла історію про одну жінку, яку знала особисто. Ця жінка була побожна християнка. Потім її викрали заміж. Вона не хотіла заміж, але не змогла нічого вдіяти. Її чоловік був мусульманин і наказав їй прийняти іслам.

      Вона плакала – дуже боялася чоловіка. Народила йому десятьох синів і чотирьох дочок.

      – І говорили люди, що кращої дружини немає в селищі. Дім її – повна чаша! Вона готує їжу краще за будь-якого кухаря! Мати вона чудова. Усі діти виросли чесними й гідними людьми, – розповідала Красива Лейла. – А юним дівчатам старійшини села говорили брати з неї приклад: завжди вона покривала голову великою шаллю й не пропустила жодної молитви. Жодного намазу! На місяць Рамадан тримала вона піст тридцять днів. Їла тільки вночі, а вдень постувала. А потім померла вона. Стара стала. Заснула і померла. Сказали: «Бог чудо явив!» – померла вона без мук. Поховали її всім селищем, як гідну жінку. Роки три по тому стали капітальний ремонт робити в її будинку. Приватний будинок був, великий. Підлогу вирішили міняти, зняли дошки… А на тому місці, де вона щодня робила намаз і читала молитви, під підлогою, знайшли ікону. На іконі Діва Марія з малим Ісусом!

      – Як же це? – запитала я.

      – Вона все життя була таємною християнкою! Незважаючи на те, що її змусили прийняти іслам! – сказала Красива Лейла: – А ми ще на неї рівнялися в дитинстві!

04.01.

      Коло