Санаторійна зона. Микола Хвильовий

мабуть, для контрасту)

      …Товариш Огре зиркнув у вікно.

      – Хто це?

      …Ну да, товариш Пупишкін. Він поспішає до Тайгайського мосту до товариша Огре в такій справі, у справі сьогоднішньої пародії на «Лілюлі».

      …– І справді: хіба таки поганий товариш Пупишкін?

      Безперечно, хороший! Живе він, значить, на такій-то вулиці, такий-то №…

      – Живе?

      – Живе!

      – Ну і Бог з ним!

      Але хтось не вгомоняється.

      Тоді це:

      – Товариш Пупишкін, голова пролеткульту – не просто голова: і письменник. Оповідання його починаються фатально так: «Галя внесла самовар і розставила чашки. Петро допіру прийшов із заводу й приніс із собою декілька прокламацій etc». Пише товариш Пупишкін свої оповідання за чашкою чаю; говорить: «Я вам кажу понятним руским язиком. Як же так, що ви не розумієте?» І дійсно: як не розуміти? Навіть тульський акцент чути!

      …– Це який? Це той, що йде!

      – Ну да, той, що йде: товариш Пупишкін. Він же ще не прийшов – не підійшов до Тайгайського мосту. Він розминувся з товаришем Огре.

      …товариш Пупишкін

      має «чотирьох ребятьонков» і щиро стоїть на посту. Він дуже задоволений із балетної студії. Там такі еластичні дівчата (учаться), що «антік маре з шоколадом». Правда, хтось каже, що це міські міщаночки… – Ну, то вільному воля! Знаємо цих архінитиків! Все їм не так!

      …– А як же так?

      – А так, значить, «вопче».

      І от Сонгород. За Тайгайським мостом гудуть паровики.

      …Товариш Пупишкін любить говорити, як він захищав Петроград: «Ми захищали Петроград…» А коли приходить товариш Мамочка, заступник його, товариш Пупишкін питає:

      – Так як по-твоєму: битіє не опредєляєт сознаніє?

      – Нє!

      – Дурак! Битіє завше опредєляєт сознаніє. От тобі приклад і доказ: що таке битіє?

      – Сознаніє!

      – Дурак! А що таке сознаніє?

      Товариш Мамочка хилиться на канапу:

      – Душенька! Яке може бути сознаніє, коли сплошна безсознательність.

      Тоді товариш Пупишкін розгортує книгу й рішуче парирує удар:

      – От тобі й Бухарін сказав… нарешті й я тобі кажу!

      – Нє!

      – Дурак… ти, мабуть, і сьогодні підпив?

      Тоді Мамочка в обійми:

      – А ти не дурак, а дура. Ти, голубок, так би мовити, під пресом авторитарності. А я от кажу: «Геть усяку авторитарність і да здраствуєт колективноє творчество». Понімаєш? От де собака зарита: пролеткульт!

      Мамочка, безперечно, тяпнув десь спиртозу: дух нехороший. Правда, і товариш Пупишкін трохи того…

      – Ну-ну, не кричи. Лягай спати.

      Мамочка:

      – Я? Спати? Потомствений пролетарій? Ні за які коврижки! Будемо бодрствовать. До послєднєй каплі крові… Понімаєш?

      і т. д. і т. п., etc.

      …Здається, товариш Пупишкін підходить до будинку?

      – Ну да!

      …Тайгайський міст залишився позаду. Знову в порожній вулиці біжить тротуаром похилений піс. Тихо вмирає блакить.

      А з заходу насуваються сині