Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності. Олександр Зубков

міркування лорд, – але шлях із Куско додому вам неодмінно доведеться виконати через Лондон, тому як я буду перебувати там, а звіт мені потрібен з перших рук.

      – Як скажете, лорде, – погодився Матвій. – Отже, якщо експедицію необхідно буде продовжити, я зв'яжуся з вами та поділюся своїми міркуваннями. Подальше рішення будете приймати ви, виходячи від отриманої інформації.

      – Добре, – відповів лорд. – Але якщо виникне необхідність в консультації щодо подальшого розвитку експедиції, а відповідно, в додатковому інвестуванні, вам потрібно буде летіти в Лондон. Це не займе багато часу. Будь-які телефонні розмови просто неприпустимі в такій справі. Той номер, за яким я зв'язувався з вами, містер Кронов, – звертаючись до Андрія, мовив лорд, – вже знищений. Тому будь-які технічні та фінансові питання ви будете вирішувати з моєю довіреною особою – містером Ламбертом. Він сам зв'яжеться з вами за годину після мого відльоту до Лондона.

      – Все зрозуміло, – встаючи з крісла, мовив Матвій. – Я думаю, в нас більше немає питань один до одного.

      – Скажіть тільки, коли ви маєте намір летіти в Південну Америку, і я вас більше не затримую.

      – Зазвичай збір і обробка інформації займають близько тижня, – трохи подумавши, відповів Матвій. – Але щоб робота просувалася більш продуктивно, дня за три я відправлюся до Іспанії, а звідти попливу на кораблі до Бразилії. За час плавання я зможу спокійно обдумати всі деталі. Крім того, подорож на морському лайнері, далеко від землі, дуже плідно впливає на розумовий процес.

      – Упевнений, що це так, – схвально кивнув лорд. – Радий був з вами познайомитися, панове.

      Потиснувши лорду руку, друзі вийшли з номера. Після його таємничої атмосфери, світло в коридорі сліпило очі. Спустившись на перший поверх, вони попрощалися з дівчиною-адміністратором, попередньо взявши візитні картки готелю.

      – Впевнений, у вас один з найспокійніших і красивіших готелів в Європі, – промовив на прощання Матвій. – Якщо будуть цікавитись, я обов'язково його порекомендую.

      – Дякую, – посміхнулася дівчина, трішки схиливши голову.

      Чоловіки вийшли з вестибюля, сіли в машину і покинули територію готелю.

      – Отже, – почав розмову Андрій, – з чого почнемо?

      – Боюся, любий друже, ти не зможеш мені допомогти в цій справі. Всю необхідну інформацію я отримав. Коли з тобою зв'яжеться довірений лорда, скажеш йому, на які рахунки переказати кошти. Собі залишиш десять відсотків, тобто тридцять тисяч. Тепер з приводу інших грошей. Вважай, що півмільйона у нас в кишені. Визначити реальний вік каменю не складе великих труднощів. Для цього я візьму з собою професора і заодно мого друга Лінду Чижевську. Ти з нею не знайомий, але перед від'їздом ми це виправимо. А ось з приводу технології будівлі, скажу, не приховуючи, шансів небагато. Хоча повір, я зроблю все від мене залежне. Не кожен день випадає шанс розкрити таємницю стародавніх цивілізацій, та ще з такою щедрою фінансовою підтримкою.

      – Я