Три мушкетери. Александр Дюма

його величності! Побий мене грім! Я прийняв рішення. Я зараз же йду до Лувру, подаю у відставку з посади капітана мушкетерів короля і проситимусь лейтенантом до кардиналових гвардійців. А якщо король мені відмовить, я, хай йому чорт, піду в монастир!

      Ці слова подіяли, мов вибух. Звідусюди лунали лайка й прокльони. Вигуки: «Сто чортів!», «Бог і всі його ангели!», «Смерть і пекло!» – злетіли в повітря над розлюченою юрбою.

      Д’Артаньян гарячково нишпорив очима по кімнаті, шукаючи бодай якоїсь портьєри, за яку він міг би сховатися, і відчував непереборне бажання залізти під стіл.

      – Так ось, пане капітан! – роздратовано вигукнув Портос. – Ваша правда, нас було шестеро проти шести, але на нас напали зненацька, і ми ще не встигли вихопити шпаги, як двоє наших упали мертвими, а тяжко поранений Атос нічим не міг нам допомогти. Але ви знаєте Атоса: він двічі намагався підвестись і двічі знову падав. І ми не здалися. Ні! Нас потягли силою. По дорозі ми втекли. Що ж до Атоса, то гвардійці вважали його мертвим і лишили спокійнісінько лежати на полі бою, гадаючи, що його не варто тягти із собою. Ось як було насправді. Якого біса, капітане! Не можна щоразу перемагати. Великий Помпей[19] програв Фарсальську битву, а король Франциск[20], котрий, як я чув, був дечого вартий, – бій під Павією.

      – А я маю честь запевнити вас, – сказав Араміс, – що одного з нападників я заколов його власною шпагою, бо моя зламалася після першого ж випаду. Убив чи заколов – як вам більше подобається, добродію.

      – Я не знав цього, – уже примирливіше мовив пан де Тревіль. – Пан кардинал, як я бачу, трохи перебільшив.

      – Але ради бога, добродію… – вів далі Араміс, помітивши, що де Тревіль почав заспокоюватись, і маючи намір звернутися до нього з проханням, – ради бога, не кажіть нікому, що Атоса поранено! Він буде в розпачі, якщо король про це довідається. А оскільки рана дуже тяжка – лезо, проколовши плече, пройшло в груди, – можна побоюватися…

      Цієї миті край портьєри піднявся, і на порозі з’явився мушкетер: його обличчя було шляхетне й гарне, але смертельно бліде.

      – Атос! – скрикнули обидва мушкетери.

      – Атос! – повторив за ними і пан де Тревіль.

      – Ви мене викликали, пане капітан, – сказав Атос, звертаючись до Тревіля. Голос його лунав слабко, але зовсім спокійно. – Ви мене викликали, як повідомили мені товариші, і я поквапився прийти. До ваших послуг, добродію!

      І з цими словами мушкетер, бездоганно вдягнений і, як завжди, підібраний, твердим кроком увійшов до кабінету. Де Тревіль, до глибини душі схвильований таким проявом мужності, кинувся до нього.

      – Я саме казав цим добродіям, – сказав де Тревіль, – що забороняю моїм мушкетерам без потреби ризикувати життям. Король дорожить хоробрими людьми, а його величність знає, що мушкетери – найхоробріші люди на землі. Вашу руку, Атосе!

      І, не чекаючи, поки той відповість на цей прояв дружніх почуттів, де Тревіль схопив праву руку Атоса і міцно стиснув її, не

19

Помпей Гней (106–48 рр. до н. е.) – римський політичний діяч і полководець. Був розгромлений Цезарем під час битви поблизу міста Фарсала у Фессалії і втік до Єгипту, де його вбили прибічники єгипетського царя.

20

Франциск I (1494–1547) – король Франції з 1515 по 1547 рік. У 1525 році в битві біля міста Павія (Італія) був захоплений іспанцями у полон, після чого написав у листі знамениту фразу: «Все втрачено, крім честі».