За двома зайцями. Вибране. Михайло Старицький

Та щоб я луснув, коли зводив!

      Секлита. Докажи, докажи! Я не повірю твоєму слову: твої слова гнилі, як яблука! Ти харциза, волоцюга!

      Голохвостий. Та що ж ви лаєтесь? Я не перекупка: обманювати не буду! Од вас не можна ні одпроситись, ні одмолитись!

      Секлита. Ти думаєш, що як я перекупка, то мене можна й зневажати? Я на шаг обдурю, а на карбованця вам, сибірним, правди скажу! От що! Хай збереться хоч уся вулиця, а Секлита за себе й за свою дочку встоїть. Стріляй на мене, а я таки на своєму стану, за правду стану! (Б’є кулаком об кулак.) Коли зачіпаєш, то зачіпай чесно: не безчесть мене й моєї дочки, бо ми тобі не іграшка!

      Голохвостий (набік). От, не вирвусь! (До Секлити.) Та, присяйбі, і не думав безчестити! (Хоче знову вирватись.)

      Секлита. Не пручайсь! Не пущу! Ґвалт, ґвалт! Поліція! Поліція! Квартальний!

      Голохвостий (набік). Ой пропав я! (До Секлити.) Цитьте! Не кричіть-бо!

      Секлита. Що-бо? Кричу, бо маю право! Поліція, поліція!

      Голохвостий (набік). Потопить, бісова баба, чисто потопить! У Сірків уже й віконниця одчиняється! Господи, ну що його робити! (До Секлити.) Слухайте сюди…

      Секлита. Калавур!

      Здалеку почувся свисток.

      Голохвостий. Ой, поліція! Шкандаль! (До Секлити.) Слухайте сюди, не кричіть; я всю правду скажу: ми любимось з вашою дочкою, тільки я чесне маю на думці: я її хочу сватати…

      Секлита. Дури кого іншого, а не мене: знаємо ми вас, паничів!

      Голохвостий. Та я не панич, а простий міщанин, – то тільки зверху на мені образованность!

      Секлита. Брешеш!

      Голохвостий. Та щоб я луснув… Недалеко тут мій дом! Я родич Свинаренків.

      Секлита. Якого? Петра?

      Голохвостий. Еге ж, Петрів племенник.

      Секлита. Та хіба ж міщанину пристало бути свинею?

      Голохвостий. Єй-богу, я вашу Галю люблю так, як золото, і хочу сватать, от хоч зараз оддайте, то візьму.

      Секлита. Присягнись мені, ходім до церкви!

      Голохвостий. Та чи я ж чоловіка вбив, щоб серед ночі присягати! Вірте мені, я чоловік благородний, образованний, і божусь, і присягаюсь, що не піддурюю; бодай я завтрішнього дня не діждав, бодай я завтра на своїх ремінних пасах повісився, бодай я зарізався в своїй хаті своєю бритвою, коли не вірите!

      Секлита (бере грудку землі). Їж святу землю, то повірю! На, їж!

      Голохвостий. Хіба ж я вовк, щоб їв землю?

      Секлита. Їж, на, їж, то повірю!

      Голохвостий. Та мене ж од тієї землі скорчить, то і чоловіка вашій дочці не буде!

      Секлита. Та ви брешете! Присягніться мені хоч на Братській!

      Голохвостий. Нехай мене покарають всі печерські святі! Нехай мене покриє великий лаврський дзвін, коли я брешу!

      Секлита. Ні, таки присягніть навколішках до Братської!

      Голохвостий (набік). От, не одсахнусь. (Стає на коліна.) Ну, хай мене поб’є Братська божа матір, коли брешу!

      Секлита. Ну, тепер вірю, тепер вірю!

      Голохвостий (обтрушує штани; тихо). От іще через цю каторжну бабу бруки запачкав! (До неї.) Так я незабаром до вас і на заручини.

      Секлита. Про мене, просимо; тільки за моєю Галею нічого нема – знайте!

      Голохвостий.