За двома зайцями. Вибране. Михайло Старицький

Свиридович. А ти ще пеленою його помахай!

      Химка. Дайте краще вашого чобота!

      Прокіп Свиридович (скида). Правда, у халяві більш вітру. Так розідми ж хутенько та й туди збігай!

      Голос Проні (з кімнати). Химко! На записку!

      Химка. У мене не десять ніг, а дві!

      Голос Проні. Що ти там гавкаєш? Іди, кажу!

      Химка. От наказаніє! (Іде до кімнати.)

      Вихід VI

      Прокіп Свиридович і Явдокія Пилипівна.

      Явдокія Пилипівна (збентежено). Сестра Секлита йде! Ну, що його робити?

      Прокіп Свиридович. Невже? От халепа! Скажемо, що до вечерні збираємось абощо.

      Химка з кімнати біжить через світлицю в вихідні двері.

      Голос Секлити (за дверима). Куди це ти, Химко?

      Голос Химки. За вином якимсь.

      Голос Секлити. От і добре; прицуп же й горілки, а то у вас часом нема.

      Голос Химки. Не казано.

      Прокіп Свиридович. Може, дати уже їй чарку, щоб швидче пішла?..

      Явдокія Пилипівна. Та чому б і не дать, так боюсь Проні; от лихо!

      Вихід VII

      Ті ж і Секлита.

      Секлита (вліта з кошиком). Добривечір вам у хату!

      Явдокія Пилипівна. Здрастуй, сестро!

      Прокіп Свиридович. Здрастуйте!

      Секлита (кида до порога кошик і розлягається на стільці). Оце втомилась! Бігала, бігала, як той хорт за зайцем, доки не випродала усіх яблук; а це думаю, давай забіжу до Сірка та ковтну чарку-другу горілки!

      Прокіп Свиридович. До якого Сірка? В мене був собака Сірко, та я його давно прогнав з двору, що так погано дражнили.

      Секлита. Хіба ж вас не Сірком дражнили та й тепера дражнять усі на Подолі?

      Прокіп Свиридович. Не Сірко, а Сєрков!

      Секлита. Куди ж пак? Запаніли наші! А в однім чоботі ходите!

      Прокіп Свиридович. Я в своїй хаті властен і голий ходити!

      Явдокія Пилипівна (приносить пляшку горілки і чарку). А хоч би й запаніли, так дочку яку маємо!

      Прокіп Свиридович. Треба вам якось краще нас величати!

      Секлита. Та про мене, хоч і Сєрков чи й Рябков! (До Явдокії Пилипівни.) Чого ти з посудиною держишся? Станови її на стіл!

      Явдокія Пилипівна. Випий, сестро, чарку, бо ми з старим зараз до вечерні виряджаємось…

      Прокіп Свиридович. Та ні на кого й хати зоставити, бо й Химку заслали; то треба заперти.

      Секлита. Не турбуйтесь; ідіть байдуже: я сама тут погосподарюю! Самограя притарабаню…

      Прокіп Свиридович (до Явдокії Пилипівни). Ну, що ж тепер…

      Явдокія Пилипівна (тихо). І душі нема, як ввійдуть Проня; таке буде!

      Секлита. Та чого ви там воркочете, старі? Ще не наворкотались? Вам би уже пора скубтися! Та ну-бо, Явдохо, чого це ти надулася, як індик перед смертю!

      Прокіп Свиридович. Явдохо! Знайшла Явдоху! Скажіть ще Вівдя! Коли б хоч дочка не почула!

      Секлита. Та ну вас з вашими витребеньками! Явдохо, чуєш! Чого ти набундючилась? Давай мерщій горілку!

      Прокіп Свиридович. Та не кричіть-бо хоч так дуже!

      Секлита. Чому ні? Хіба в мене горло куповане?

      Явдокія Пилипівна. Та й вуха ж у нас не позичені.

      Секлита.