За двома зайцями. Вибране. Михайло Старицький

      Вихід II

      Міщани, міщанки і хор.

      Хор (за коном, але ближче).

      Твоя пісня дуже гарна,

      Гарно ти співаєш:

      Ти щасливий, спарувався

      І гніздечко маєш.

      Ти щасливий, спарувався

      І гніздечко маєш.

      Через кін переходить кілька пар: дівчата з хлопцями і самі дівчата; за остатніми уганя Голохвостий у циліндрі, піджаці, рукавичках. Полебезивши, одскакує до других.

      Голохвостий (до себе). А славні тут дівчатка-міщаночки, доложу вам: чистоє амбре! Думав, що знайду між ними ту, що коло Владимира бачив, – дак нема, а вона, здається, з цього кутка. От пипочка, що просто тільки – а-ах та пере-ах! Одно слово – канахветка, только смокчи! Трохи чи я даже не улюбився у єйо, чесне слово: просто з голови не йдьоть… Господи! Що ж це я? Чи не проґавив за нею главного предмета, Проні? От тобі й на! Побігти шукать. (Пішов хутко яром направо.)

      Хлопці, хор (входять на передній кін).

      А я бідний, безталанний,

      Без пари, без хати;

      Не довелось мені в світі

      Весело співати!

      Не довелось мені в світі

      Весело співати!

      Оддалеки чути, що гурт другий співає цю ж пісню.

      1-й бас. А в нас баси кращі… у них як побиті горшки!

      2-й бас. Або як старі циганські решета!

      Усі (сміються). А справді!

      Хлопець. А який тепера хор найкращий? Чи семінарський, чи братський?

      1-й бас. Звичайно, братський.

      2-й бас. А я кажу – семінарський.

      1-й бас. Ба, брешеш!

      2-й бас. Ба, не брешу! В семінарському хорі сам Тарас як попре горою – го-го-го! Або Орест як посуне октавою – гур-р-р, аж гори дрижать!

      1-й бас. А в братському Кирило чого варт?

      2-й бас. Ну, що ж? Кирило, та й годі.

      1-й бас. Ет!

      Степан. А хто, повашому, панове, розумніший у Києві: чи семінарист, чи академіст, чи університант?

      Хлопець. Голохвостий!

      Степан (регоче). Ото ушкварив!

      1-й бас. Попав пальцем у небо!

      Дехто. Найшов розумного на смітнику! Ха-ха!

      Хлопець. А хто ж розумніший за його? Говорить по-ученому, що й не второпаєш!

      Степан. Чи у тебе часом не загублено якої клепки?

      Хлопець. Чого ти присікався?

      Степан. Дивіться, люди добрі, що по-свинячому хрюка, то й розумніший, значить!

      Другі. Чого ж, справді, сміятись? Голохвостий, таки не взяв його кат, розумний, освічений; таки паном діло, і ходить, і говорить по-панському!

      Степан. Овва! Не бачила розкошів свиня, то й саж за палаці здався!

      Дехто. Та годі вам за чортзна-що змагатись!

      Степан. І то правда, пху!

      Дехто. Од міщан одстав, а до панів не пристав.

      Степан. Та як же! Натягне штани-галанці, узує чоботи на рипах, та ще напне на голову капелюха, та й дметься, як шкурат на огні! Які були у батька гроші – процвиндрив, а тепер що на йому, то й при йому!

      1-й бас. А так: батько його було на базарі голив та кров пускав, баньки ставив, то й копійка водилась, а він уже, бач, і цилюрню по-модньому…

      Степан. Не знаю, чи