За двома зайцями. Вибране. Михайло Старицький

Але ж і ягодка! Як повидів її, ну просто все в головє замакотрилось! Просто, як только в руках її подержиш, дак так робиться у тебе унутрі, як у самоварі, аж гуде! Ну й дівчина ж! Да за таку ж дівчину, доложу вам, можна всього себя обголити чисто і піти по Хрещатику таким хвасоном… Єй-богу, можна, даже по морозу! Не видержу, треба її діждатись, хоть раз ще глянуть!

      Вихід VI

      Голохвостий і Секлита.

      Секлита (з горщечком і пляшечкою). Ну, спочатку покушайте моєї настояночки на горіхових листях та оцими пиріжками закусіть, з потрібкою…

      Голохвостий. Викушайте ж самі!

      Секлита. Пошли ж вам боже, чого ви бажаєте, а моїй Галі долю щасливу! (П’є і знов налива.)

      Голохвостий. Дай боже! З іменинами вас поздоровляю! (П’є.) А-а! Оце горілка так так! Мов вогнем по жилах пішла! Та й пиріжки ж до того, дай вам боже здоров’я! (Їсть.)

      Секлита. Та по первій же ніхто не закусює; викушайте другу! (Налива.)

      Голохвостий. Е! Да так же я і не встану! (П’є.)

      Секлита. То й добре; гостем дорогим будете!

      Голохвостий. Да я дуже б радий, у вас так, знаєте, по душе… там только минє… Та трошки можна… (Дивиться в вікно.) Онде й Галя пішла.

      Секлита (стука в вікно). А йди лиш сюди! Де ти там у гаспида тиняєшся?

      Голохвостий. По хазяйству, певно, бігаєть?

      Секлита. О, вона упадлива!

      Вихід VII

      Ті ж і Галя.

      Секлита. Де ти там баришся?

      Галя. Забігала до сусідки Лукери: посуди треба.

      Голохвостий. Здрастуйте, доброго здоров’ячка! Вся душа моя стрепенулась, как зачув я ваш ангельський голосок, мов дискантів найкращих у концерті…

      Галя (подає руку). Ви смієтесь…

      Голохвостий. Єй-богу, і в думці немаєть: я, Ганно Івановно, з чесним заміренієм прийшов.

      Галя. Я не знаю, про що.

      Секлита. Бач, мов і не зна, мов і не рада! А до сього торгу давно й пішки! Щастя твоє, що так склалося, а то б було!

      Галя. Мамо, хіба я в чім винна?

      Секлита. Та годі, годі! Нічого мені ману пускать, очі одводити. На ось горня та почастуй варенухою дорогого гостя, та поговоріть любенько, а я сама за посудою збігаю! (Виходить.)

      Вихід VIII

      Галя і Голохвостий. Галя наливає варенухи.

      Голохвостий. Чого ти цураєшся мене, моя рибонько, хіба-развє я не любий тобі?

      Галя (подає чарку). Я вас боюсь… Що це ви задумали, чого ви мене чіпаєте?

      Голохвостий. Задумав, моя куріпочко, хоч кишки собі вимотать, а тєбя добути, потому улюбльон, як окроп кипить…

      Галя. Я вам не пара… Ви б краще не в’язали мені світа… зараз проміняєте на яку-небудь панну!

      Голохвостий (випивши). А-а! З ручок твоїх солодша од меду й од канахвет! (Бере за руку й хоче обняти.)

      Галя. Пустіть!

      Голохвостий. Щоб я тебе проміняв? Ні за яку кахвюру! Так би й задавив! (Обніма.)

      Галя (вириваючись). Ой, що ви?

      Вихід IX

      Ті ж і Секлита.

      Секлита. А! Договорилися, значить…. Ну, й помагай вам боже!

      Голохвостий (набік). Знов піймала! Вона, здається, за дверима підслухувала!

      Галя (з сльозами). Що ж я, мамо, – начепився!

      Секлита.