За двома зайцями. Вибране. Михайло Старицький

мене, стареньку куму!

      Голохвостий. І це кума? Та вашими кумами можна Дніпро загатити і Чорторий закидати! Єй-богу, правда!

      Секлита. А бодай вам язик усох, не казавши лихого слова.

      Голохвостий. Та хай всохне, чорт його бери!

      Марта. Ну й моторний же хлопець!

      Устя (до Секлити). Де ви такого вискіпали?

      Секлита. Гм, гм! Не скажу! Нехай вам кортить.

      Голохвостий частується і хихика з міщанками.

      Вихід XII

      Ті ж і Степан.

      Степан (до Секлити). Поздоровляю вас із святими вашими іменинами! Дай боже всякого щастя, і благополучія, і многая літа! (Цілує руку.)

      Секлита. Спасибі, що не забув!

      Степан. Де вже нам забувать!

      Секлита. І-і, тепер такий світ настав! (Одійшла.)

      Степан (поклонився всім і тихо до Галі). Здрастуйте, Ганно Івановно!

      Галя. Здрастуйте! (Подає руку.)

      Степан (зиркнувши на Голохвостого). Чого цей ланець тут?

      Галя. То, Степане, горе моє!

      Степан. Як? Що таке?

      Галя. Та, либонь, свата мене, а мені хоч у воду!

      Степан. А мати що?

      Галя. То ж моє нещастя, що мати за його: багатий…

      Степан. Який він багатий? Шарлатан! Його оце Йоська-жид мав у тюрму посадити.

      Галя (радісно). О, невже? А він тут ману пуска.

      Степан. Та я зараз так його огрію, що очманілим вискочить!

      Галя. Бога ради: не чіпайте тут! Не знаєте матері? Вона так і не повірить, ще вас вижене з хати!

      Вихід XII

      Ті ж і Меронія.

      Меронія (вся в чорнім, зап’ята в хустку по-чернечому). Поздоровляю вас з іменинами, з янголом. (Глянувши кругом.) Ой як у вас весело! Ой спокуса моя! (Щось шепче.)

      Голохвостий (до Марти). А ето хто? Черниця?

      Марта. Та то вона зверху тільки!

      Голохвостий. Значить, бонджур, калісон, мерсі!

      Устя. А це по-якому?

      Секлита (встає). Сідайте ж, сідайте! Дорогим гостем будете!

      Меронія. Ой боюсь гріха!

      Голохвостий. Гріх у міх, спасеніє в торбу!

      Меронія. Ой тут ще скуситель! Пригрішеніє моє!

      Секлита (підносить чарку). Випийте, кумцю, гріха збудетесь.

      Меронія (бере чарку). Ой лишенько! Ой гріх мій! Що ж то буде, як довідаються печерські про це гріховне зборище?

      Секлита. Хто там довідається? Свої! Пийте ж, не шепотіть так довго над чаркою, бо чарку нетерплячка бере: хоче в другі руки!

      Устя. Та пий у мою голову.

      Меронія. Ой не видержу! Куми скушають, як ті чорти! Простибі й спасибі! (П’є.)

      Голохвостий (схоплюється).

      Ой черничко ж моя,

      Шепотушко моя,

      Дай з тобою покручуся,

      Коли ласка твоя!

      (Обніма і крутить її.)

      Меронія. Ой, ой! Отиді, сатано!

      Головохвостий цілує її.

      Ой пропала я! Аки геєна огненна… Хоч і на Печерськ не вертайсь! (Обтира губи.)

      Міщанки. Ха-ха-ха! Ну, й не шибеник оцей панич?!

      Другі. Як вогонь! А гарний!

      Марта (до Секлити). Та скажіть-бо, хто це?

      Секлита (одводить Марту і таємно). Я сьогодні два празника справляю: іменини й заручини! Отой красень, Голохвостий, жених моєї Галі. Капосна дівка зловила такого жениха,