Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте

пива дзбан, кріпкий тютюн до люльки

      Та дівка при бокý – оце нам до смаку.

      Д і в ч и н а – г о р о д я н к а

      Нівроку, хлопці дженджуристі,

      Та легковажні, просто жах:

      Де б погулять в пристойнім товаристві —

      Так ні, побігли по дівкáх.

      Д р у г и й   ш к о л я р

      (до першого)

      Стривай, ще дві ідуть за нами,

      Дівчата ладні, чепурні;

      Одна – моя сусідка саме,

      І страх до любості мені.

      Дивись, як ніжками дрібочуть,

      Напевно, нас догнати хочуть.

      П е р ш и й

      Ні, пане-брате! Щó нам чепурні!

      Біжім, не даймо зникнуть дичині.

      Ті рученьки, що в будень працю люблять,

      В недільний день найкраще приголублять.

      М і щ а н и н

      Ні, новий бургомістр не радує мене,

      Як на посаду став, так зразу кирпу гне!

      А місту з нього мало послуг, —

      Що день, то гірше справи йдуть,

      Що час, то збільшується послух,

      Що раз, то більше з нас деруть.

      С т а р е ц ь – л і р н и к

      (співає)

      Пани кохані, любі пáні,

      Мої рум'яні, пишно вбрані!

      Учуйте голос слізний мій,

      Запоможіть в нужді гіркій!

      Нехай недарма буду грати!

      Блаженний той, хто може дати…

      Хай ради празника і ми

      Повеселимся між людьми.

      Д р у г и й   м і щ а н и н

      Люблю я над усе в неділю а чи в свято

      Послухати про війни та бої;

      В Туреччині, – десь є такі краї, —

      Народи ріжуться завзято.

      Стоїш собі із кухлем край вікна,

      А по ріці човни проходять рівномірно;

      Так весело святковий день мина,

      І йдеш додому тихо й мирно.

      Т р е т і й   м і щ а н и н

      Еге ж, сусіде, й я за те,

      Хай б'ються там собі на лихо,

      Хай світ перевертом іде,

      Аби у нас було все тихо.

      С т а р а   б а б а

      (до дівчат-городянок)

      Дівчатонька! Ой любий маків цвіт!

      У вас не закохатись годі!

      Бабуся стане вам в пригоді —

      Чи ворожить, чи вилити пристріт.

      Д і в ч и н а – г о р о д я н к а

      Не йди, Аґато, до старої відьми,

      Не станем тут із нею говорить ми;

      Та, знаєш, в неї в новорічну ніч

      Я судженого бачила навіч.

      Д р у г а

      Та і мені вона гадала,

      Його в кришталі показала:

      Військовий, смілий, гарний на виду, —

      Шукаю скрізь його, та хтозна, чи знайду.

      С о л д а т и

      Кріпкії зáмки —

      Мури зубчаті,

      Пишні дівчата,

      Ще й гордуваті —

      Здобич солдата!

      Красна в нас плата

      За смíливий труд!

      Завше ми радо

      Йдем за трубою,

      Як до утіхи,

      Так і до бою.

      Любо нам жити,

      Мило нам битись,

      Замки