Тьма і проліски. Андрій Процайло

І придивлялася до життя, вільного, бурхливого і щасливого. Перший семестр закінчила з двома четвірками. З математики і фізкультури. Математичка дівчину не злюбила з першого дня, їй здавалося, що Оля з неї підсміюється. Викладачка була ще доволі молода, але мала вигляд деформованого мішка картоплі. Себе ненавиділа, про себе не дбала, але винних шукала зовні. Так легше… З фізруком – окрема тема, цю четвірку Оля пообіцяла йому ще згадати. Щоб знав, як знущатися з тендітних дівчат. Буде мати і розминки, і віджимання!

      Настали зимові канікули. В Олі народився братик. Батько трохи змінився, маму вже як раніше не ганяв, але собі спочинку не давав. Тепер мав свіже гасло: «Вперед, бо син росте, а час тікає». Мама посвіжіла – материнство омолоджує. Схудла, стала жвавішою. Оля в батьків відійшла на другий план – і слава Богу. Здавалося, вони змирилися з тим, що дочка вже не їхня. Такий стан речей Олю не засмучував, а тішив. Бо дівчина твердо вирішила – додому не повернеться. Шукатиме роботу вчительки в Самборі. Мама нашіптувала, щоб придивлялася, може, нормальний чоловік трапиться, то щоб заміж ішла. А Оля заміжжя боялася, як чорта, їй одразу тато уявлявся зі своїми порядками-обов’язками… Про сім’ю й не думала. В неї вже були вільні крила, просто вона їх іще не розправляла. А розправить. Обов’язково! Бо є для цього всі передумови, як каже історик. Ось так.

      Б

      Рішучий епізод, який надихнув Олю дерзати, якщо вона хоче «кольорових» подружок мати

      Відмучивши в рідному селі різдвяні свята, Оля нарешті зажила на повну! Наука йшла легко, як ніж у масло. Занять вона принципово не прогулювала. Ліпше дрімати на парах, аніж спати у ліжку. Подружки-випускниці казали, що ще не було такого, аби виключили з коледжу того, хто не має пропусків.

      Оля жила на квартирі. Через вулицю від коледжу. П’ять хвилин – і на місці. Мешкала в одній кімнатці з однокурсницею Галею. На щастя, Галя була з іншої групи, а то задавила б Олю заздрощами. Галя постійно скиглила: навчання їй не давалося, вона зубрила, нервувалася… Благо, що була тополиного зросту, добре грала у волейбол, фізрук її у збірну коледжу залучив і гарні оцінки для неї у колег випрошував. Заради репутації навчального закладу. Його, скрегочучи зубами, слухались, бо… «Рейтинг! – не втомлювалася повторювати директорка. – Колеги, рейтинг! Усе заради рейтингу!»

      У переддень Старого Нового року Оля вирішила діяти. Вже давно знала, з ким хоче дружити. Яна і Оксана з четвертого курсу були популярні, відомі на ціле містечко. Про них багато поганого говорили, але до них горнулися. Особливо хлопці.

      – Хочу до вашої компанії! – підійшла на перерві до дівчат за туалети, де вони саме курили.

      – Ти? – скривилася Яна.

      – Так, і мене звати Оля.

      – Ми погані дівчата… – хихикнула Оксана і простягнула Олі сигарету. Яна клацнула запальничкою.

      Оля впевнено взяла сигарету, ніжно обняла її губками. Затягнулася. Легенько, з остраху, що закашляється. Та ні, нічого… Дим смердів, але не більше. В голові, правда, трішки замакітрилось, попливло, але тільки спочатку.

      Покурили втрьох. Яна зиркнула на Оксану і сказала:

      – Ми