Мисливські усмішки. Остап Вишня

давно мене мучить, але, опріч тебе, ніхто не в силі розгадати її.

      – Говори, царице!

      – А скажи мені, мудрий володарю, чи поверне Врангель до Криму?

      І всміхнувся цар, і сказав:

      – «А раньше»?!

      І зійшла цариця з трону, зірвала лаврову віту, подала мудрому й сказала:

      – Посади цю віту в себе на землі, наймудріший із усіх царів. Поки ростимуть та зеленітимуть у твоїй країні лаври, ніхто з моїх підданих не насмілиться ступити до твоєї благословенної країни…

      І тільки скінчила цариця промову свою, опинився цар з лавровою вітою на березі…

      З того часу в Криму ростуть лаври, і ніколи водяні потвори не з’являються на березі…

      І ніхто не давить кримські діти…

      І ростуть кримські діти комсомольцями…

      Слухає старий лавр легенду свою…

      …Кримська ніч…

* * *

      Ах, ніч! Ах, кримська ніч! І хто тебе вигадав? І навіщо ти така синя? І навіщо ж ти така прозора? І чого ти так п’яно пахнеш?!

      Ах, ніч! Ах, кримська ніч!

      Ти ж подивись, ти, кримська ніч, що ти з людьми викомарюєш?!

      ………………………………

      – Баришні! Вам, здається, скучно?

      – Увайдіте! Ви, нахали!

      …І п’ять хвилин, тільки п’ять хвилин кримської ночі, – і голова «увайдіте» вже на плечі у «нахала»…

      І голос ніжний… І тремтять жижки… І б’ється серце…

      І горить кров…

      Ах, ніч! Ах, кримська ніч!

      ………………………………

      Які ж у тебе, кримська ніч, згуки! Які пахощі! Які шарудіння! Які шуми! А пісні в тебе які, чарівна кримська ніч! Південні пісні!

      Ех, красноє яблочко,

      Розовий цвєт!

      Вон її любить.

      Вона ж його нєт!

      «Вона» його не любить! Але це нічого! Вона його полюбить, бо з-під другого куща або з другої скелі вже несеться, нічну синяву розрізуючи:

      Ах, зачем єта ночь

      Так була хараша…

      Які пісні?! Які південні пісні?! Кипарисові пісні!

      І шарудять кущі! І шепотять кущі! І пригортаються в кущах голови з бантами до голів без бантів:

      – Що буде? Що може бути?!

      А на горі, на Чатир-Дазі, демон віє волохатим крилом…

      А в кущах п’яно:

      Сладкі пєсні єті!..

      А демон регоче:

      Сладкі пєсні єті?!

      Может, нічого не будєт…

      А может… Может, будут дєті…

      Ах, ніч! Ах, кримська ніч!

      ………………………………

      І затихає кримська ніч. Чорніє й затихає…

      І дихає кримська ніч легко.

      Кримським повітрям дихає ніч…

      І море тихо хлюпа…

      Мовчать лаври… Мовчать кипариси.

      Ніч спить…

      А у вікні чорні тіні… У вікні тиша…

      Тиша… тиша…

      Ах, ніч! Ах, кримська ніч!

      Кримський місяць

      (і це лірика)

      Золотий місяць кримський!

      Із-за моря, із самого із Стамбула…

      З