Мисливські усмішки. Остап Вишня

траву бізони їдять… Бізон скидається на наше теля, тільки в сто раз більше…

      Росте ця трава величезними кущами. Можна сісти за кущ і заревти по-бізонячому… Матимете цілковиту ілюзію південно американських пампасів…

      Нікітський сад засновано 1811 року й асигновано на його 10 000 карбованців щороку. За першого директора був знаменитий ботанік X. X. Стевен, а після нього Гартвіс (1824–1854) … Гартвіс акліматизував силу рослин, що тепер уже ростуть на всім Південнім кримськім березі, як-от: гліцинія, павлонія, кедри, аравкарії, пінії й т. ін.

      Хороший садок. І порядок у нім добрий. За рослинами ходять, поливають, перекопують.

      Садка того біля 90 десятин.

* * *

      З Нікітського саду ви, не питаючи вже, скільки верстов, чимчикуєте на Ялту…

      Ідете собі – й квит… Плюнули на ноги, плюнули на поперека, на все плюнули…

      Подоріж так подоріж!

      І нема чого скиглити!

      І от… Слава тобі, автотранспорте! Авто повертається на Ялту…

      І сіли… І поїхали…

      Ви ніколи не їздили автом по кримській соші?

      Рекомендується спробувати…

      Тільки обов’язково сідайте на те авто, що ним зав автотранспортної контори разом із шофером та з помічником їздили за Ялту безакцизне вино пити…

      Дуже сильне враження!!

      Соша йде понад прірвою, і крутиться, і вертиться – голова б у неї крутилась…

      Мотор партачить…

      Шофер:

      – Та я, йолки-палки, ще за десять літ до війни тут машинами літав! Доставлю, як на крилах…

      І от він вас доставить…

      Мотор: рам-там-там!

      Стоп!

      – Ех. (Спогади про родительницю).

      Полагодили… Летите…

      Випереджаєте компанію, що так само їздила по безакцизне вино… «Становище в компанії не стійке»… Навіть на лінейці…

      – Сідай, Петю, підвезу машиною…

      – Паняй! Паняй!

      Летите далі…

      Мотор: рам-там-там!..

      Стоп!

      – Ех!.. (Спогади про родительницю).

      Випереджає вас компанія…

      – Сідай, Мишо, підвезу кобилою!

      …Полагодили… Летите…

      Шофер із завом контори «жартують»… Зав хоче керувати, шофер не дає. Машина ходором ходить. А збоку прірва…

      Ви вчепились в авто й потихеньку проказуєте:

      – Прощай, сину. Твій тато голову розбив об скелю, подорожуючи Південним кримським берегом… Тіло твого тата їдять морські краби під екзотичною Масандрою, на березі прекрасного південного Чорного моря. Виростеш, сину, не сідай на авто, а ходи, сину, пішки… Бо твоя, сину, покійна баба правду казала: «Пішки – не буде замішки…»

      А машина аж реве.

      І штурляє шофер зава й кричить:

      – Щоб я комусь корився?

      А машина стриба. А машина реве…

      І стрибають у вас печінки, стрибають губи, зуби й інші органи вашого людського тіла…

      – О Аллаху! О Магомете!.. О цілителю Пантелеймоне! І навіщо вас за революції міль поїла… Ви, тільки ви б і врятували…

      ………………………………

      …Стоп!