Зрада. Наталія Дурунда

подібний запах. – Де? Точно… запах свіжоскошеної трави! Як у дитинстві в бабусі, коли ранком у поле вийдеш і вдихаєш на повні груди зелену свіжість. Гарно. Отже, жінка…» – боляче стислося серце.

      На мить уявила реакцію Асі.

      Задихала важко, опустилася на стілець.

      – Тобі зле? – підбігла мала.

      – Ні, сонечко, – притулила до себе сиротину. – Уже вибрала, що вдягнеш?

      – Майже. Подивишся?

      – Звісно, хороша моя. Показуй, – натужно піднялася.

      Дівчинка весело щебетала і, мов справжня доросла модниця, викладала на ліжко зі смаком підібраний одяг: яскраво-червону кофтину, зручні вузенькі темно-сині штанці. До них – утеплену спортивну червону куртку із синіми елементами й таку ж шапочку. А ще – високі гумові чобітки на теплій підкладці із синіми слониками.

      – Ну як? – захоплено спитала мала Ася.

      – Чудово, – обняла дівчинку Марина. – Ти будеш найяскравішою рибачкою, – поцілувала кучеряву голівку.

      Зібравши все потрібне, вклала дитину спати раніше. Їй і самій не завадило б відпочити перед дорогою. Та Роман не з’являвся. Уже й за північ, а його нема. Вийшла на балкон, роздивилася навколо. Нікого.

      Нарешті не витримала й наважилася… Набрала номер.

      Недоступний.

      Згадала, як навмисно вимкнув телефон перед ігровим центром.

      Важкими кроками стомлено ступила в кімнату. Боляче… наче босоніж по склу.

      Щастя ледь зажевріло в цій родині, дитина посміхнулася, і ось… чужа жінка все руйнує.

      Романа вона розуміла: навряд чи житиме самотньо заради доньки.

      «Не та він людина», – чомусь розсудила.

      Але чому саме тепер, коли Ася почала повертатися до нормального життя, припинила прокидатися вночі, схлипувати, здригатися крізь сон?

      «Це неможливо, – думала на самоті. – Тільки не тепер».

      Схаменулася.

      Глянула на годинник.

      О Господи! Шоста ранку. Вже майже розвиднілося, а його й досі немає. І телефон вимкнений. Точно. Вона навіть не сумнівається.

      Але… Як же так? Не прийде? Він же обіцяв! Навіть сам запропонував! Невже не розуміє, що означають його слова й учинки для дитини?

      «Скоро прокинеться Ася. Що робити?» – вхопилася за голову.

      Про себе зовсім не думала. Припускала найгірші варіанти. Якщо Роман не з’явиться, що сказати дитині? Боялася навіть уявити розчарування в її очах. Вона ж так чекала! Щодня засинала й прокидалася з розмовами про суботню подорож. О-ох!

      Минуло ще три години. На вулиці давно й високо стоїть сонце. Все. Кінець риболовлі.

      Не встиг.

      – Ми проспали світання! – раптом почула крик сполоханої дитини. – На риболовлю ж треба із самого ранку! Та-а-ту-у! Підйом!!!

      Побігла прямо в спальню… Тоді у ванну… Потім у вітальню… Нарешті зайшла в хол.

      – А де тато? – сповненими страху й розпачу очима подивилася на Марину.

      – Сонечко… у нього… – не могла знайти потрібних слів, – машина зламалася і… т-телефон.

      Дівчинка завмерла.

      У