Зрада. Наталія Дурунда

поплентався до спальні.

* * *

      – Привіт, колего. Можна? – почув над головою жіночий голос Богданов.

      Він саме обідав у невеличкій лікарняній їдальні. Готують тут дуже смачно. Але приміщення маленьке, лише кілька столиків, тому завжди людно й усе зайнято.

      – Звісно, – ледь помітно кивнув.

      – Якийсь ти втомлений, чи це лише здається? – сідаючи й ставлячи на стіл власну тацю з наїдками, мовила Ярина Титаренко.

      Вона – психолог. І, кажуть, великий професіонал. Бачить людей наскрізь, мов рентгеном просвічує. Бува, приходять до неї колеги з якимись проблемами, начебто близькі друзі попросили, а вона все по поличках розкладе й на чисту воду виведе. Як хороший спеціаліст, у вихідні приймала в приватній клініці.

      – Хочеш про це поговорити? – криво посміхнувся Роман.

      – Головне, чого хочеш ти, – м’яко відказала Ярина, відчувши в його голосі нотки сарказму.

      – А знаєш… Не завадило б. – Відсунув тацю й узявся за сік. – Усе життя шкереберть.

      – То наведи в ньому лад, – беручись до обіду, спокійно мовила Ярина.

      – Як? – знизав плечима.

      – Як у квартирі, – спокійно пояснила. – Коли навкруги безлад, нічого не знайдеш. Це справді нервує й виснажує. Але якщо все розкласти на місця…

      – Якби все залежало лише від мене…

      – У нашому житті все залежить винятково від нас, – не погодилася психолог. – Не перекладай відповідальність. Краще доклади зусиль…

      – Говориш загадками, – хитро примружив очі Роман. – За це й не люблю психологів.

      – Якщо маєш хвилинку, – не образилася Ярина, – можемо продовжити в моєму кабінеті, – прямо запропонувала.

      – Згода, – сказав, забираючи таці.

      – Смерть матері для дитини в такому віці – надзвичайно тяжка, переломна подія, – серйозно пояснила, коли вислухала Романа сам-на-сам. – Її психіка ще не сформувалася, тому особливо вразлива. Це величезний шок, навіть якщо вона цього й не показує. Змінився її світогляд. Зараз Настя особливо потребує душевного тепла, підтримки, піклування. Їй потрібно відчувати твою присутність: знайшов для неї вільний час, погладив по голівці, пригорнув… Усе дуже важливо. Брак таких, на перший погляд, елементарних речей може позначитися на розвитку дитини. Наберися терпіння. Зараз вона особливо прискіплива. Запізнився, забув, відсунув її бажання на другий план – усе вона сприймає як зраду. Ти чудово вчинив, найнявши людину, яку дівчинка любить. Марина, кажеш? – перепитала. – Це чудово. Батько ніколи не замінить дитині матір, як би не намагався, а інша жінка… – на мить замислилась. – Проте дитині важливо відчувати любов обох батьків. Це альфа й омега всіх сімейних стосунків. Від того, чи отримала дитина достатньо батьківської уваги в дитинстві, залежить, наскільки твердо стоятиме на ногах у дорослому житті. Якщо хочеш своїй доньці добра – подбай про справжню сім’ю, – прямо заявила Ярина. – Поважай жінку, яку вона вибрала й любить.

      – Може, мені ще й одружитися з нею? – добродушно посміхнувся Роман.

      У його голосі вже не було сарказму. Навпаки,