Дикий. Гильермо Арриага

посвідчення ветерана війни, він натрапив на одного чікано[44], що також воював у В’єтнамі. Поки вони очікували на прийом, чікано розповів йому, що одна з його двоюрідних сестер нещодавно овдовіла і, щоб покращити матеріальне становище, здавала кімнати в будинку. Вийшовши з посольства, вони поїхали до цієї овдовілої сестри. Кімнати виявилися для Шона задорогими, і він запитав, чи не могла б вона запропонувати йому якесь підсобне приміщення. Жінка погодилась здати кімнатку за незначну ціну, і Шон переїхав того ж вечора.

      Невдовзі Карлос і Шон уже повіряли один одному свої секрети. У своїй комірчині Шон показав йому шрами, розповів про постійні болі та залежність від морфіну задля їхнього полегшення. З маленького холодильника, де він зберігав продукти, Шон дістав ампули. Карлос запитав, чи ефект подібний до кокаїнового. «Ні, – відказав Шон, – набагато кращий». Він подумав, що Карлос попросить у нього дозу, аби спробувати, але ні. У братовій голові зародилася бізнес-ідея. Він попросив одну ампулу, щоб віднести її знайомому кокаїнозалежному, аби той порівняв враження.

      За кілька днів Карлос повернувся з доброю новиною: той тип віддав перевагу морфіну й сказав, що напевно порадить його своїм друзям. Шон відповів, що решта ампул йому потрібні, бо через сильні болі не може дозволити собі розкіш лишитися без дози.

      – А ти можеш десь роздобути ще? – поцікавився Карлос.

      – Так, в одному шпиталі в Техасі.

      – Ну а скільки?

      – Десь сорок чи п’ятдесят ампул.

      – А можеш привезти двісті?

      Шон розсміявся. Це була нечувана кількість. По-перше, ампули неможливо буде переправити контрабандою через кордон, а по-друге, де ж вони дістануть гроші, щоб стільки їх придбати?

      – Ти дістань, а я заплачу. А митниками не переймайся, я беру на себе їхній підкуп.

      Шон здивувався впевненості мого вісімнадцятилітнього брата. Він не знав ще ні про його підприємницькі таланти, ні про його успішний шиншиловий бізнес. Карлос відчув у морфіні можливість колосального фінансового прориву й був сповнений рішучості отримати максимальний результат.

      Він розшукав свого друга Дієго Пернíю на прізвисько Лютий Бобер, аби той допоміг у новій справі. Це був високий, стрижений наголо тип, який колись нетривалий час торгував марихуаною. Його називали Лютим Бобром через випнуті зуби й схильність розв’язувати суперечки за допомогою бейс больного битка. Вони з Карлосом дружили з дитинства. Якось їхня сварка дійшла до бійки, і Карлос нокаутував його. Наступного дня Лютий Бобер з’явився з битком узяти реванш, та Карлос вийшов до нього теж із битком. Вони подивилися один на одного й розреготалися. Більше вони не чубилися й протягом багатьох років прикривали один одного в бійках, аж доки Карлоса втопили, а Лютого Бобра схопив Суріта, і він отримав п’ятнадцять років в’язниці.

      Вони зустрілися втрьох. Домовилися, що Шон поїде до шпиталів у Далласі й Ларедо й спробує роздобути ампули з морфіном. Його супроводжуватиме

44

Громадяни США мексиканського походження – нащадки мексиканців, що залишилися на своїх землях після втрати Мексикою половини території внаслідок війни з США в 1846–1848 рр.