Дикий. Гильермо Арриага

Читать онлайн.
Название Дикий
Автор произведения Гильермо Арриага
Жанр Современная зарубежная литература
Серия
Издательство Современная зарубежная литература
Год выпуска 2016
isbn 9786171276949



Скачать книгу

під час обходу. Ми переходили від класу до класу, а вона пояснювала мені деталі свого доручення. Ми підійшли до нашого класу – четвертого Б. Увійшли, і вона зачинила двері. Ми вже кілька разів грали в павучків і обоє знали, що воно цікавіше, коли ми це робимо на самоті. Це в неї виникла ідея увійти в клас під прикриттям її повноважень.

      Поки ми ходили, Фуенсанта балакала без угаву, але щойно двері зачинилися, між нами запала мовчанка. Вона всілася на підвищенні для вчительського стола, і я поряд. Ми подивилися одне на одного.

      – Дай колінко, – попросив я.

      Вона підсунула коліно до мене. Підвела очі, й ми споглядали одне одного кілька секунд. Я поклав пальці їй на коліно й розкрив їх. Вона стрепенулася більше, ніж звичайно. Я пустив іншого павучка їй по стегну і ще одного просто до лобка. Вона уривчасто дихала. Я знов і знов розкривав пальці, проводячи по її геніталіям. Вона почала дихати дедалі швидше. Ми знов подивились одне одному в очі. Передпліччям я розсунув їй ноги ще трохи. Став перед нею. Зробив іншого павучка, але цього разу засунув їй пальці під трусики. Вона спробувала відсунути мою руку, та я напружив м’язи й не дав. Продовжив пестити її пальцями. Відчув вологість, там, углибині, ніби її лобок пітнів. Я не хотів дивитися їй в очі, аби вона не попросила мене перестати. Я почав пестити згори вниз її статеві губи. Вологі. Дуже вологі. Потім обережно ввів указівний палець у її маленьку дірочку. Вона затремтіла, але вже не намагалась відсунути мою руку. Я просунув палець трохи глибше. Підвів голову, сподіваючись зустрітися з нею поглядом, але вона зімкнула очі. Вона стогнала і облизувала губи. Лівою рукою я взявся за краєчок її трусиків і почав їх спускати. Вона стулила ноги, аби завадити, та я лагідно знов розкрив їх, і вона слухняно дозволила. Я стяг трусики до щиколоток. Уперше я міг прямо споглядати жіночі геніталії. Тендітна смужка, що від доторку рухалася, мов актинія. Я продовжив пестощі, повільно вводячи палець. Фуенсанта розслаблено закинула голову. Я розстібнув ширіньку й витяг свистульку. Вона не помітила й далі легенько стогнала з закинутою головою. Я розстібнув штани й спустив їх до стегон. Не витягуючи пальця, наблизився до неї. Відчувши це, вона розплющила очі й, побачивши мене зі спущеними штанами, відштовхнула.

      – Що ти робиш?

      Моє серце шалено калатало. Горло пересохло. Вона відхилилася й почала натягати трусики. Я утримав її.

      – Дай моя піся торкнеться твоєї пісі, – сказав я.

      – Ні. Ти здурів? У нас може бути дитина.

      По її шиї та грудях колом ішли червонясті плями. Дихання збивалося. Вона далі натягала трусики. Я зупинив її лівою рукою.

      – Ми тільки трішечки доторкаємось і все, – запропонував я.

      – Ні, я не хочу.

      – Тільки разочок.

      – Ні, – відповіла вона рішуче.

      Я розумів, що єдиним способом переконати було не переставати пестити її правою рукою. Тож я знову почав водити вказівним пальцем вгору й униз по її статевих губах. Вона знову застогнала й заплющила очі.

      Трусики лишалися на середині стегон, і було складно ніжити її. Я спробував спустити їх, та вона,