Бот. Атакамська криза. Макс Кідрук

щоки і аж до підборіддя, тягнувся глибокий шрам. Він мав два метри зросту і був увесь укритий опуклими кучугурами м’язів.

      – Привіт, сцикуни! – не витягаючи цигарки з рота, амбал махнув рукою. – Чекаєте, поки мамка забере вас із дитсадка, ге? – він розреготався. – І на скільки ж це ви від’їхали від Панамерикани? На вісімсот метрів? На цілу тисячу? Ой-ой-ой! Всратися можна, та ви просто мегакруті перці! Ха-ха-ха!

      – Здоров! – ворухнув рукою Джефф.

      Оскар підступив до засмаглого богатиря і потиснув руку. Потім простягнув правицю молодому японцю. Тимур з Ігорем зацікавлено роздивлялись збройний конвой.

      – Хто це такі? – неголосно поцікавився Ємельянов у Джеффрі. Серед новоприбулих він знав лише японця. Того звали Кацуро Такеда, і він був правою рукою старого Джепа.

      – Отой ґевал – це Ріно Хедхантер, – охоче пояснив американець. – Начальник департаменту безпеки.

      – Начальник чого? – здивувався росіянин.

      – Департаменту безпеки.

      – Я тебе правильно зрозумів: він – Хедхантер[34]? Мисливець за головами?

      – Ага.

      – Це його справжнє прізвище?

      – Він себе так називає. Що там у нього в паспорті – біс його знає.

      В Африці амбала називали Ріно «Мисливець-за-Головами», рідше – Ріно Ґодзила. Прізвища ніхто не знав. Ґодзила був просмаленим авантюристом і шукачем пригод. Постачав зброю для УНІТА[35]під час громадянської війни в Анголі; торгував слонячими бивнями, наркотиками і людьми. У 2002, після закінчення війни в Анголі, Ріно фактично став безробітним. Пробував податися у нафтовий бізнес, але його звідти швидко турнули. Відтак він сформував гоп-стоп команду, офіційно зареєструвавши її як охоронну службу. Паспорт мав південноафриканський[36], хоча гаркавий німецький акцент (про який Ріно страшенно не любив говорити і в душі глибоко ненавидів) свідчив про те, що його корені тягнуться від німецьких колоністів у Намібії[37]. Хедхантер справляв враження нервового бугая, що здатен миттєво перейти від жартів та хихотіння до звірячого гніву.

      – А звідки стільки чорношкірих?

      – Це ватага Хантера – африканські найманці. Четверо з племені гереро[38] – Френкі, Джеро, Ті-Джей і… ет, забув, як звуть четвертого, та двоє овамбо[39] – Нахас і Ндонґа. Ще двоє гереро, Сем та Ґотто, лишились у лабораторії. Був ще Том, але він… його більше немає.

      – Хм… – Ігор здогадався, що овамбо та гереро – це назви племен чи народностей, і не став перепитувати. – І як давно Джеп узяв на роботу цю горилу і його зграю «блеків»?

      – Десь два тижні тому. Зразу після того, як усе пішло через жопу. Перед цим Кейтаро спровадив додому більшість персоналу, – Джефф завагався, чи казати далі. – …Усіх, хто не здогадується, що «малюки» втекли.

      – Тобто вони таки втекли?

      – Ви не знали?

      – Оскар мені не казав. Хоча я підозрював. А чому не найняли місцевих?

      – Вілл Ноланд не дозволив.

34

Headhunter (англ.) – мисливець за головами.

35

UNITA (португ. União Nacional para a Independência Total de Angola – Національний союз за повну незалежність Анголи) – повстанське угруповання в роки громадянської війни в Анголі (1975–2002). Після 2002 друга за величиною політична партія Анголи.

36

Мається на увазі країна ПАР – Південно-Африканська Республіка.

37

Наприкінці XIX століття узбережжя Намібії було заселене німецькими колоністами. Вони утворювали колонію, що називалась Німецька Південно-Західна Африка. До цього часу вціліли поселення, що зберігають типово «німецький» вигляд. Їх жителі розмовляють німецькою, попри те, що офіційною мовою Намібії є англійська.

38

Гереро – народ, що проживає в Намібії, а також в Анголі та Ботсвані, 240 тисяч осіб. Інша назва – мбанду.

39

Овамбо – народ у Південній Африці. Чисельність – близько 900 тисяч, 750 тисяч з яких проживають у Намібії (являючи собою найбільшу етнічну групу цієї країни). Решта живуть на півдні Анголи.