Секрети Лос-Анджелеса. Джеймс Эллрой

серед них нападників. Прочинилися двері кабінету Паркера; з’явився Тад Ґрін.

      – Офіцере Вайт, будь ласка.

      Бад підійшов; Ґрін жестом запросив його всередину. Кімнатка маленька: стіл Паркера, навпроти – кілька стільців. На голих стінах лише мутне дзеркало – напевно, одностороннє дзеркальне скло. Шеф за столом – у формі, на його плечах чотири золотих зірки. На середньому стільці – Дадлі Сміт, поруч із Паркером – Ґрін. Бад зайняв «гарячий стілець» – місце, звідки його буде добре видно усім трьом присутнім.

      – Офіцере, – сказав Паркер, – ви знайомі із моїм заступником Ґріном, лейтенанта Сміта ви, звичайно, також знаєте. Лейтенанта я запросив як радника, щоб розібратися з нашою проблемою.

      Ґрін закурив.

      – Офіцере, вам дають останній шанс піти на співпрацю. З вами не раз проводили бесіди у Відділі внутрішніх розслідувань, і ви не раз відмовлялися співпрацювати. По совісті, вас давно вже мали б відсторонити від служби. Але ви – добрий детектив, тому шеф Паркер і я переконані, що ваші дії тієї ночі були відносно невинними. Вас спровокували, офіцере. На відміну від більшості затриманих у цій справі, ви не вдалися до безпідставного насильства.

      Бад тільки-но відкрив рота, але Сміт його тут же перебив.

      – Приятелю, дозволь я тобі поясню все відверто. Дуже прикро, що цих шістьох виродків, які напали на наших товаришів, не пристрелили на місці, і те, що з ними сталося потім, я вважаю занадто м’яким покаранням. Але, приятелю, справа в тому, що в поліції нема чого робити копові, який не здатен тримати себе в руках, а ці срані газетні писаки тільки й чекають на шанс виставити поліцію Лос-Анджелеса на посміховисько! І терпіти цього ніяк не можна. Нам потрібні чесні поліцейські, які надали б чесні свідчення, і в такий спосіб ми зможемо компенсувати шкоду, завдану репутації поліції Лос-Анджелеса, яка під проводом шефа Паркера стала багато в чому кращою. Ми маємо вже одного такого поліцейського. Заступник окружного прокурора Елліс Лоу обіцяв зробити все можливе, щоби співробітників поліції Лос-Анджелеса не тягли до суду. Нам потрібні свідчення бодай іще однієї людини. Приятелю, розповідай нам, як усе було. Розкажи заради нашої поліції, а не для того, аби когось покарати.

      Бад кинув погляд на дзеркало – точно прозоре з іншого боку – напевно, там сидять хлопці з Департаменту поліції і все записують.

      – Ні, сер. Мені немає що вам розповісти.

      Паркер продивився папери.

      – Офіцере, ви підняли одного із затриманих за шию і ледве не вибили йому мізки. Це все має поганий вигляд, і, навіть якщо вас спровокували вербально, цей акт насильства виділяється навіть на загальному тлі. Це говорить проти вас. Однак нам відомо, що, йдучи з місця подій, ви пробурмотіли собі під носа: «Ну і позорисько!» – і це свідчить на вашу користь. Якщо ви погодитеся стати нашим свідком, ми зможемо заплющити очі на… незаконне застосування сили.

      Бада простромила здогадка: це Екслі, якого зачинили в коморі.

      – Сер,