Секрети Лос-Анджелеса. Джеймс Эллрой

було покарано належним чином. Правда, Джеку?

      – Звичайно. Те, що сталося – справжня ганьба для поліції Лос-Анджелеса.

      Офіціант приніс напої – і Джоан влила в себе пунш за три великих ковтки.

      – Ти ж там був, Джеку, правда? Тато каже, що відтоді, як від тебе пішла друга дружина, ти не пропускаєш гулянок на Святвечір у відділку.

      – Джоані! – перебила її Карен.

      – Так, я там був, – відповів Джек.

      – І звісно ж, завдав пару справедливих ударів?

      – А більше мені робити нема чого, як у таке лайно лізти. Вони того не варті.

      – У тому сенсі, що після цього про тебе навряд чи написали б героїчну статтю в газеті?

      – Джоані, заспокойся. Ти напилася.

      Лоу нервово схопився за краватку; Карен взяла в руки попільничку. Джоан голосно досьорбала свій пунш.

      – Ай, ці тверезюки завжди такі нудні й правильні. А що, сержанте, на гульки у відділок ти почав ходити після того, як тебе покинула твоя перша дружина?

      – Ах ти ж сучко! – стиснула Карен попільничку, аж побіліли пальці.

      Джоан розреготалася.

      – Якщо ти шукаєш собі копа-героя, то рекомендую тобі хлопця на ім’я Екслі. Він принаймні ризикував своїм життям за цю державу. Звичайно, Джек – красунчик і лапочка, але хіба ж ти не бачиш, який він насправді?

      Карен жбурнула в сестру попільничку. Та, зрикошетивши об стіну, впала на коліна Еллісу Лоу. Елліс із головою поринув у меню; сучка Джоан зловісно примружилася. Джек схопив Карен за руку й потягнув геть із кабінету.

      Дорогою до «Верайєті Інтернешнл Пікчерз» Карен безупину сварилася на Джоан. Джек припаркувався біля знімального майданчика «Жетона честі»; зсередини гучно лунала музика у стилі кантрі.

      – Батьки звикнуть, – зітхнула Карен.

      Джек увімкнув світло в машині. У дівчини темне хвилясте волосся, бліде обличчя всипане ластовинням, трошки неправильний прикус.

      – До чого звикнуть?

      – З тим… що ми разом.

      – Поки що все розвивається занадто повільно, як для «разом».

      – Це частково моя провина. Розумієш, ти розповідаєш такі дивовижні історії про свою роботу, а потім раптом замовкаєш. І мене потім мучить питання: у чому справа? Є щось таке, про що ти не можеш розповісти? У мене тоді виникає враження, що я занадто молода для тебе, і я засмучуюся?

      Джек відчинив дверцята.

      – Якщо все знатимеш про мене – швидко постарієш. Може, ти мені своїх історій порозповідаєш? Бо від моїх мене уже просто нудить.

      – Домовилися. Сьогодні після вечірки я розповідаю?

      – Домовилися. До речі, що скажеш про свою сестру та Елліса Лоу?

      – Вона за нього вийде, – не змигнувши оком відповіла Карен. – Батьки змиряться із тим, що він єврей, бо чоловік він із амбіцією, до того ж республіканець. Він терпітиме вибрики Джоан на людях, а потай від чужих очей лупитиме безжально. Бідні їхні діти!

      Джек засміявся.

      – Ходімо танцювати! І не витріщайся мені на зірок, бо вважатимуть за селючку.

      Вони увійшли усередину під ручку. Очі в Карен просто