Говори, серце, не мовчи. Жанна Куява

означення, коли заходжу до оснащеного найнеобхіднішою технікою та приладдям приміщення. Тут тобі кавомашина, крапельна кавоварка, хочеш чай заварюй із артезіанської бутильованої води, хочеш просто його запарюй у готовому кип’ятку з кулера; великий круглий стіл посередині, обабіч – меблі й холодильники; рівненько виставлений посуд виблискує із полиць, на стільниці – вази з цукром, печивом, цукерками…

      Біля вікна походжає Ксенія, вона по-вчительському, чи таки по-начальницьки, наказує щось Лютій та ще двом дівчатам, мабуть, працівницям із рецепції. Зводить на мене байдужий короткий погляд і відвертається: нема нам про що наразі розмовляти, – вичитую з її погорди. Я – так само не нав’язуюся, стаю в чергу за кавою. Переді мною в кавомашині її робить мужчина, точніше, хлопчина, – визначаю з висоти своїх літ (хі-хі). Хлопчина оглядається, помічає мене, але не вітається, тож я роблю це перша. Заклопотаний, висновую, бачачи його різкі та поквапливі рухи.

      – Ігорю, давай скоріше, скоро друга тридцять! – з-за прочинених дверей не менш схвильовано прикрикує до кавувальника інший хлопчина, правда, дещо більше схожий на мужчину завдяки широким плечам і вгодованому обличчю. Та прожогом зникає.

      Не мій «фасон», подумки регочу, забачивши цих обох. А за мить серджуся: чортяка, я що обираю собі кавалера в перші ж робочі дні?!

      Ні, заспокоююся враз. Розставання з другим, хоч і громадянським, чоловіком було настільки складним, що до нових стосунків мені – як до неба пішки. Добре, що все закінчилося добре – з його-то характером і вдачею. Але дістала я була те, що хотіла. Коли перший муж, філолог Сашко, вдався м’ялом, мовби з клоччя батіг, слухавсь одну маму, то другий, крутій і грошолюбець Максим, слухавсь одного себе. Дякую вам, хлопці-мужчини-й-не-дуже, що були у моєму житті! На цьому поки ставлю крапку.

      Випивши кави, вертаюся до кабінету. Елли досі немає. Всідаюся в комфортне шкіряне крісло, беруся вичитувати свіжонадіслані тексти – вони летять зі швидкістю світла з електронки якоїсь Аліни Акуніної, адміністраторки відділу продажів. Могли би й познайомити з людиною, раз такі висококультурні всі, манірюся, доки ніхто не бачить. Та я легко справляюся з роботою, адже тексти прості й нехитрі. Хіба – з купою граматичних і стилістичних помилок.

      А це – щось новеньке! Відкривши лист із темою: «Терміново!!!» (три знаки оклику неабияк наполохали), читаю:

      Колеги! Сьогодні, об 14:30, спеціалісти відділу інформаційних технологій (ІТ) презентуватимуть нову презентацію (аж вголос регочу через незграбну тавтологію) «Моніторинг та ліквідація інцидентів в Академії ейчарів та рекрутерів “Ас”» для генерального директора (далі – ГД) компанії «АтлАс» Кавунчика Івана Івановича. Генеральний директор виявив бажання познайомитися з новими працівниками відділу маркетингу та інформаційного забезпечення Крук Е. О. та Гайдучик В. О. Прохання Крук Е. О. та Гайдучик В. О. о 14:20 бути на місцях для отримання попередньої інформації. Запізнення на зустріч із ГД – неприпустиме.

      З повагою Ксенія Коршак, старший