Візит до Імператора. Марина и Сергей Дяченко

Розвивався абсолютно нормально. Перші слова були – «мама» і «пілот»… Коли йому було вісім років, помер командир екіпажу. Через місяць – біолог, батько хлопчика.

      – Вони одразу запідозрили епідемію…

      – Так. Хоча взятися їй не було звідки. Командир і біолог померли однаково – спершу затьмарення розуму. Потім відмова життєво важливих органів. Ви знаєте – на борту був потужний медичний модуль з реанімацією, здатною підтримувати життя хоч окремого органа, хоч відтятої голови… Але ні командира, ні біолога не врятували. Коли стало ясно, що мозок мертвий…

      – Розумію.

      – Їх помістили в саркофаги в спеціальному відсіку. Таким був припис. З цієї експедиції мали повернутися всі – живі й мертві.

      – У мене немає інформації, як малюк пережив втрату.

      – У мене теж. Немає записів – у ті дні їм було не до протоколу. Вони шукали причину…

      – І не знайшли.

      – Ні. Забігаючи наперед, скажу, що ми теж не знайшли. Про жодні бактерії, віруси, інопланетних створінь не може бути й мови. Ми мало не на атоми розібрали корабель і вміст саркофагів…

      – Хлопчику було вісім?

      – Так. Командування польотом прийняв другий пілот. Начальник експедиції відновив нормальну роботу… Наскільки це було можливо…

      – Втрати неминучі?

      – Так. Напевно, вони теж так подумали, коли через рік помер дієтолог.

      – З тими ж симптомами?

      – Абсолютно. Коли Денису було десять, за три місяці вимерла вся команда. Остання – його мати, бортінженер. Денис отримав точні інструкції: керуючи автоматами, уклав матір в дванадцятий саркофаг. Резервний.

      – Та-ак…

      – Три роки він провів на борту сам-один, в компанії роботів і небіжчиків. Зрозуміло, курс був прокладений, автоматика не підвела. Але – я повторюю – зараз це товариський, освічений, абсолютно нормальний хлопчик.

      – Неабиякий, визнаю. Але він виріс серед видатних людей, в обставинах, які не можна назвати рядовими…

      – Повірте, ми не стали б до вас звертатися. Ми зустрічали експедицію – за графіком. Денис вийшов на зв’язок точно в строк… Зрозуміло, дізнавшись, що екіпаж загинув, ми залишили корабель на орбіті. Певна річ, Денис потрапив у карантин. Він співпрацював, ви не повірите, з охотою, він нас утішав! Його мало не на частини розбирали, намагаючись виявити аномалію, а він жартував… Він здоровий. Корабель стерильний. Прах наших товаришів піддали всім тестам, які тільки можливі.

      – Нічого не знайшли?

      – Ні. Щоправда, провідний інженер проекту помер через місяць після повернення «Імператора». Але це зрозуміло: обширний інсульт…

      – Так…

      – Дениса відправили до школи – в одну з кращих шкіл, ми відчували провину перед його батьками…

      – Це вже даремно.

      – Він провчився півроку. Характеристики позитивні.

      – Ми підбираємося до того, чого немає в моїх матеріалах.

      – Так. В останній місяць один за одним, померли троє його вчителів. Затьмарення розуму, відмова життєво важливих органів… Причина невідома.

* * *

      Школа