Візит до Імператора. Марина и Сергей Дяченко

жарт. Безглуздий розіграш.

      Ще через кілька секунд, коли планетарна мережа підтвердила справжність зворотної адреси, йому захотілося стати давнім гвинтиком з різьбленням і забитися під плетену лавку.

* * *

      Імператор не людина. Цього ніколи не приховували.

      Імператор – надлюдська сутність, побудована на основі багатьох особистостей. Імператор – держава в державі, Імперія всередині імперії. Це все, що слід було знати людям Варти і, напевно, інших колоній теж.

      – Це дивно, – повторив батько, незвично розгублений. – Може, щось на зразок загального збору? Може, імперські служби збирають сотню людей, наприклад, за жеребом, і показують Імператору, немов зріз суспільства…

      Він на секунду замислився – і повеселішав, ніби знайшовши ґрунт під ногами.

      – А ось це схоже на правду! Так… у мої молоді роки збирали найкращих студентів планети на зліт, і перед нами виступали міністри, наприклад. Це було загалом безглуздо, проте цікаво, створювало такий собі творчий настрій… Можливо… Зараз ідуть екскурсії, ти знаєш, екскурсії на «Метрополію», і теж за жеребом…

      Він помовчав секунду і нервово озирнувся на двері.

      – Тьомо… Думаю, мама засмутиться, якщо дізнається.

      – Ти пропонуєш їй не говорити?

      – Ні. Вирішуй сам. Але якщо вона дізнається – засмутиться, це точно. І вона… буде проти.

      – А ти б на моєму місці як вчинив?

      Батько замислився. Думки його, як зазвичай, легко читалися на обличчі. «Якби я тільки був на твоєму місці, – думав батько, – я не міг би заснути від щастя. Я так мріяв потрапити на екскурсію і хоч раз побачити «Метрополію» зсередини. Ті, хто там були, вважають її найкращим спогадом в житті…»

      Примечания

      1

      © М. та С. Дяченки, 2009

      2

      © М. та С. Дяченки, 2001

      3

      © М. та С. Дяченки, 2002

      4

      © М. та С. Дяченки, 2009

      5

      © М. та С. Дяченки, 2012