Погана. Хлои Эспозито

варто просто піти назад і повернутися на літак. Або назавжди оселитися просто отут, як той хлопець в аеропорту Джона Кеннеді. Довічний дьюті-фрі шопінг і нестача вітаміну D. Але ні, я не можу. Це просто смішно. Ніно в Римі. Ось там я й маю бути. Я непереконливо намагаюся всміхнутися й дістаю свій власний паспорт. Простягаю його чоловікові. Він про щось теревенить італійською зі своїм колегою. Ти крута, Алвіно. Тримайся невимушено. Я ледь дихаючи дивлюся, як він гортає багряну книжечку. Серце в мене шалено калатає. У грудях стискається. Вимушена усмішка ледь тримається, і я впевнена, що лоб блищить.

      Я розглядаю фото в паспорті та читаю догори дриґом:

      НАЙТЛІ

      АЛВІНА

      ГРОМАДЯНКА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

      10 ЖОВТ 89

      САЙРЕНСЕСТЕР

      (Ой, це ж місто римлян. Йому сподобається.)

      Я розглядаю задній бік його комп’ютера. Це на екрані щось блимає? Ну чому так довго?

      – Benvenuto[31], – з усмішкою каже він. Віддає мені паспорт і підморгує.

      – Ой. Так. Benvenuto, – відповідаю я.

      Я хапаю паспорт і вшиваюся, змішуюся з натовпом. Повірити не можу, що він мене пропустив. Можливо, співробітники аеропорту не знають, що я мертва? Чи він був надто зайнятий сміхом і жартами, щоб помітити, що монітор блимає червоним? Хай там як, слава яйцям за це. Я дісталася до Італії.

      Забігаю до найближчого туалету та витріщаюся на дівчину в дзеркалі. Обличчя моєї сестри теж розглядає мене. Це її очі, а це її рот. Це наш ніс, всипаний веснянками, кінчик якого трохи задирається догори. Я схожа на Бет, але зі страшного похмілля. Мене розшукує поліція. Моє обличчя показували по телевізору (обличчя Бет, але ж ви розумієте, про що я). Копи мене впізнають. Що мені робити? Треба змінити форму носа чи ще щось таке. Потрібно майстерно замаскуватися. Слід би зрізати волосся, але я страшенно цього не хочу. Я його цілу вічність відрощувала. (Після необміркованої стрижки далекого 2011 року були довгі роки «середньої» довжини.) Я могла б перефарбуватися, але каштановий – це надто очевидно. Синій, зелений, жовтий, червоний, рожевий? Вони можуть очікувати, що я підстрижуся, тож, може, варто наростити волосся? Носити величезний капелюх, що відвертатиме увагу. Купити дзеркальні сонцезахисні окуляри. Може, зробити десь пірсинг? Тату? Але змінити форму носа – так, це саме те, що треба. Тоді в мене буде зовсім інше обличчя. Дженніфер Ґрей із «Брудних танців» стала геть несхожою на себе. Мені потрібен маленький, крихітний носик-ґудзик, не більший за родимку. Просто хвилька, мов у коміксах манґа. Кирпочка диснеївської принцеси.

      Я виходжу з аеропорту й ловлю таксі.

      Але перш за все мені потрібне житло. Знайду квартиру на «Ейрбнб»[32]. Це краще, ніж іще один готель. Жодних покоївок. Жодних допитливих адміністраторів. Вікна, з яких можна вилізти. Оселюся на місяць, але ще подивимось. Якщо мені тут подобається, як знати? Я можу залишитися на скільки завгодно. (Тобто якщо я виживу, звісно.) Але поки що місяця має бути цілком достатньо. Я тут з однією-єдиною метою – знищити того stronzo[33]. Ну і шопінг,

31

Ласкаво просимо (іт.).

32

Airbnb – сайт, за допомогою якого можна орендувати приватне житло по всьому світу.

33

Засранця (іт.).