Чорна Жоржина. Джеймс Эллрой

на вулицю, коли просто перед ними загальмували патрульні, що отримали сигнал про пограбування банку. Поліцейські закликали зловмисників здатися, але ті відкрили вогонь, поліцейські почали стріляти у відповідь. У підсумку двох розбійників було вбито на місці, а ще двом вдалося втекти із чотирма мішками немаркованих п’ятдесяти-і стодоларових банкнот.

      Не знайшовши жодних згадок про Бланшара чи Кей Лейк, я перегорнув на тиждень уперед і почав читати статті про розслідування цієї справи, яке проводила поліція Лос-Анджелеса.

      Убитих грабіжників упізнали. Ними виявилися приїжджі із Сан-Франциско Чік Геєр та Макс Оттенс, про зв’язки яких у Лос-Анджелесі не було відомо нічогісінько. Інших двох злодіїв свідки пограбування описати не могли, бо ті були в насунутих на самі очі кашкетах і сонцезахисних окулярах. На місці нападу на машину інкасаторів свідків взагалі не виявилося, а самих інкасаторів вирубили настільки швидко, що вони не встигли розгледіти своїх нападників.

      Звіт про пограбування займав другу й третю сторінки, що зазвичай присвячені скандальній хроніці. Цю тему цілих три дні вів Біво Мінс, який навіть висмоктав із пальця версію про те, що за втікачами погналися ще й хлопці із банди Баґсі Сіґелла, бо нібито перед банком фальшиві інкасатори встигли обнести одну із галантерейних крамниць, що належала Баґсі. Сіґел, мовляв, поклявся знайти грабіжників, навіть якщо ті двоє втекли не з його грошима, а з банківськими.

      Колонки Мінса продовжували розкручувати цю тему, і я знову перегорнув кілька сторінок, поки не натрапив на такий заголовок від 28 лютого: «Колишній боксер, що тепер працює в поліції, допоміг розкрити криваве пограбування банку».

      У статті було повно слів похвали на адресу Містера Вогню, але фактів там було малувато. Офіцер Ліланд Бланшар, 25 років, Лос-Анджелеський поліцейський із Центрального відділу і колись популярний боєць, що виступав на «Голлівуд Леґіон Стедьюм», через своїх «друзів по рингу» та «інформаторів» вийшов на Роберта «Боббі» де Вітта, який нібито стояв за гучним пограбуванням «Бульвар-Сітізен Банку». Бланшар передав цю інформацію куди слід, і поліцейські прийшли з обшуком до будинку де Вітта у Веніс-Біч. Вони знайшли гори марихуани, уніформу інкасаторів та мішки для грошей із пограбованого банку. Де Вітт своєї провини не визнавав, але це його не врятувало. Йому висунули обвинувачення за двома пунктами статті про озброєне пограбування, п’ятьма пунктами статті про напад з обтяжуючими обставинами, одним пунктом статті про крадіжку авто й одним пунктом по статті за зберігання наркотичних речовин. Його взяли під охорону без права внесення застави. Але про Кей Лейк досі не було ані згадки.

      Втомившись від копів та грабіжників, я почав гортати сторінки далі. Де Вітт, уродженець Сан-Бердо, що мав три судимості за сутенерство, продовжував волати на всю горлянку, що його підставили хлопці Сіґела або поліцейські: Сіґел, мовляв, міг це підлаштувати, бо де Вітт іноді заходив на його територію, поліцейські