Чорна Жоржина. Джеймс Эллрой

Гонг!

      Я повернувся у свій кут. Двейн Фіск вийняв мою капу і витер мене вологим рушником. Я дивився на вболівальників, що захоплено мені аплодували. На кожному обличчі було написано те, що я вже зрозумів і сам: Бланшарові сьогодні буде непереливки. І на мить мені подумалося, що кожен із цих голосів благає мене не зливати бою.

      Фіск глянув на мене, вставив капу і прошипів:

      – Не підходь до нього! Тримайся на відстані! Не підставляйся під удар!

      Пролунав гонг, Фіск зійшов із рингу; Бланшар почав наближатися. Він тепер тримався рівно і провів серію ударів, жоден із яких не досягнув своєї цілі, час від часу відступаючи і приміряючись до прямого правого. Я продовжував пританцьовувати на пальцях, наносячи здалека подвійні удари і намагаючись встановити ритм, який змусив би його розслабитися і відкритися.

      Більшість моїх ударів були влучними; Бланшар продовжував пресингувати. Я провів правий йому по ребрах, він відповів мені тим самим. Зійшовшись на короткій відстані, ми обмінювалися ударами в корпус, але, оскільки не вистачало місця для розмаху, ці удари більше нагадували якусь возню, до того ж Бланшар опустив голову і притиснув підборіддя до ключиці, вочевидь, побоюючись моїх аперкотів.

      Ми трималися на близькій дистанції, обмінюючись несильними ударами по руках та плечах. Я постійно відчував міць Бланшара, але не відступав, бажаючи трохи його поганяти, перш ніж проверну задуманий мною трюк. Я вже фактично почав серйозну позиційну війну, але раптом Містер Вогонь змінив тактику і став більше нагадувати містера Лід.

      У розпал обміну ударами в корпус Бланшар раптом відступив на крок назад і влупив мені з лівої в живіт. Удар вийшов болючий, я відступив назад, збираючись знову почати пританцьовувати. Спиною я налетів на канати й підняв руки, захищаючи обличчя, але, перш ніж я встиг ухилитися, отримав два удари по нирках. Опустивши руки, я пропустив лівий хук у підборіддя.

      Відскочивши від канатів, я завалився на коліна. Від щелепи до мозку проносилися спазми пекельного болю; у тумані я бачив, як рефері просить Бланшара відійти в нейтральний кут. Я став на одне коліно і схопився за нижній канат, але втратив рівновагу і впав на живіт. Бланшар на той момент був уже в нейтральному куті і його я, на щастя, не бачив. Я глибоко дихав; свіже повітря трохи привело мене до тями. Повернувся рефері й знову почав рахувати, на рахунок «шість» я спробував піднятися. Коліна підгиналися, але все ж я зміг стояти рівно. Бланшар роздавав наліво й направо повітряні поцілунки, мене це роздратувало, і я почав дихати так часто, що в мене майже вискочила капа. Дорахувавши до восьми, рефері витер мої рукавички об свою сорочку і подав Бланшарові сигнал продовжувати бій.

      Я не пам’ятав себе від гніву та приниження. Бланшар наближався до мене зовсім розслаблено, навіть не стиснувши кулаки, ніби все зі мною було вже ясно. Як тільки він з’явився в зоні моєї досяжності, я зустрів його рішуче, проводячи обманний удар. Бланшар легко ухилився –